
Триває розслідування за фактом геноциду в Україні у 1932-1933 роках
У Службі безпеки України відбувся круглий стіл «Злочин Геноциду-Голодомору 1932-33 рр. в Україні».
У ньому взяли участь експерти-правники у галузі українського та міжнародного права – уповноважений України в міжнародному суді ООН Володимир Василенко, суддя Федерального суду претензій США Богдан Футей та голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини Євген Захаров.
Вони дали юридичну оцінку злочину Голодомору у контексті міжнародного права.
Про це повідомляє прес-центр Служби безпеки України.
Під час круглого столу Служба безпеки України оприлюднила нові факти, які стали відомими слідчим у процесі розслідування кримінальної справи, порушеної 22 травня 2009 року за фактом геноциду в Україні у 1932-1933 роках, тобто за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.442 Кримінального кодексу України.
Для провадження розслідування Службою безпеки у 25 областях створено спеціальні слідчо-оперативні групи. У ході досудового слідства встановлюються обставини вчинення злочину проти людяності, з'ясовуються механізми, створені і використані сталінським тоталітарним режимом для винищення українського селянства.
На даний час слідство виявило матеріали із статистичними даними про кількість репресованих громадян, які “організовували саботаж та зрив хлібозаготівельних кампаній”, про боротьбу української інтелігенції зі сталінським режимом у 1932-1933 рр., проведених органами ДПУ політичних репресій проти національних управлінських кадрів, на яких покладалась відповідальність за зрив плану хлібозаготівель.
Встановлено документи органів ДПУ УСРР про вжиття заходів протидії вивозу хліба за межі Криму до України, де від голоду помирало населення.
За постановою органу досудового слідства Служби безпеки проводиться науково-демографічна експертиза, яка дасть відповіді про кількість загиблих за період Голодомору та його вплив на демографічний стан України. Перевіряється та процесуально оформлюється інформація про кількість жертв голоду по кожному населеному пункту, району та області.
Встановлено, що від злочинних дій влади найбільше постраждали саме центральні та східні регіони України.
У Дніпропетровській області виявлено 57 масових поховань людей, загиблих під час голодного мору; Житомирській – 2; Кіровоградській – 3; Луганській – 90; Миколаївській – 30; Полтавській – 273; Харківській – 206; Хмельницькій – 35. Загальна кількість похованих становить сотні тисяч.
Зібрано документальні матеріали, які підтверджують, що радянська влада приховувала від громадськості та міжнародної спільноти інформацію про голод в Україні, який штучно було організовано внаслідок введення непомірних планів хлібозаготівель.
Так, при вивченні матеріалів щодо ведення органами радянської влади обліку та реєстрації кількості фактів смерті від голоду в 1932-1933 роках виявлено документи, які свідчать про свідому фальсифікацію записів про причини смертності, заборону здійснювати облік померлих та знищення книг реєстрації смертей за вказаний період.
Виявлено документи про вивезення зерна та інших продуктів за межі УСРР у той час, коли українське село потерпало від голоду. Уточнюються статистичні дані щодо запасів продовольства та інформація про обсяги його експорту із України.
На сьогодні оглянуто та долучено до кримінальної справи 1378 архівних документів, які зберігалися в регіональних органах СБУ (по областях: Вінницька - 50; Дніпропетровська – 150; Донецька – 70; Житомирська – 109; Запорізька – 80; Київська – 210; Кіровоградська – 139; Луганська – 46; Миколаївська – 56; Одеська – 23; Полтавська – 30; Сумська – 22; Харківська – 50; Херсонська – 60; Хмельницька – 100; Черкаська – 90; Чернігівська – 93).
У Галузевому державному архіві СБУ виявлено 400 документів, які долучено до кримінальної справи.
Продовжується аналіз документів Центрального державного архіву громадських об’єднань, ЦДА вищих органів влади та управління України.
Встановлюються та допитуються свідки, які є очевидцями геноциду та ті, що з розповідей та спогадів своїх батьків, родичів і знайомих володіють інформацією про систематичні репресії, проведення «розкуркулення», запровадження натуральних штрафів, постійні обшуки з вилученням вже розданого хліба, всього продовольства та майна у людей, різке зростання у 1933 році масової смертності від голоду, непоодинокі випадки людоїдства та трупоїдства тощо.
Допитано 533 свідки у 17 областях: Вінницька - 20; Дніпропетровська – 50; Донецька – 10; Житомирська – 25; Запорізька – 35; Київська – 5; Кіровоградська – 64; Луганська – 12; Миколаївська – 56; Одеська – 27; Полтавська – 15; Сумська – 21; Харківська – 74; Херсонська – 44; Хмельницька – 15; Черкаська – 14; Чернігівська – 46.
На адресу досудового слідства від громадян надходять документальні підтвердження (газети, листи, письмові спогади, фотознімки, кіно-відео-матеріали із записами свідчень очевидців тощо) про факти масової загибелі людей від голоду в населених пунктах України. Здійснюється аналіз масиву документальних фільмів з хронікою подій під час Голодомору, у яких використано відео-аудіо-записи спогадів людей про цю трагедію.
До кримінальної справи долучено матеріали роботи спеціальної комісії конгресу США, що працювала на чолі з виконавчим директором Джейсом Мейсом до 1988 року. У цих матеріалах зібрані свідчення українських емігрантів, які пережили Голодомор в Україні у 1932-33 роках.
Надіслано клопотання до ФСБ РФ, правоохоронних органів Республік Білорусь та Молдова про надання доступу до архівних документів ЦК ВКП(б) та РНК СРСР, ОДПУ СРСР, нормативно-правових актів, директив, розпорядчих, статистичних та інших документів вищих органів влади за період Голодомору в Україні. Також направлені відповідні клопотання до Республіки Італія та до Польщі. Через МЗС України надіслано запити в інші держави для надання наявних архівних дипломатичних документів, які стосуються подій в УСРР у 1932-1933 рр.
Кримінальна справа за фактом Голодомору-Геноциду є підслідністю СБУ відповідно до ст. 112 Кримінально-процесуального кодексу України.
Порушуючи кримінальну справу, СБУ керувалась нормами національного законодавства та принципами міжнародних конвенцій, сторонами яких є Україна, а саме, Конвенцій ООН від 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього та від 1968 року про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства, а також Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Крім того, статтею 7 Римського статуту міжнародного кримінального суду визначено, що злочинами проти людства є здійснювані великомасштабні та систематичні дії щодо цивільних осіб, зокрема умисне винищення, депортація, насильницьке переміщення населення, тортури та інші нелюдські діяння.
На думку правників, безпідставними є окремі посилання на те, що СРСР, як партійна держава, на вищих керівників якої лягає відповідальність на організацію Голодомору в України, перестала існувати, а більшовицьких вождів того періоду уже немає серед живих.
Міжнародна практика, зокрема правові прецеденти у судочинстві ряду колишніх радянських республік, дає приклади успішного розслідування злочинів тоталітарного режиму. Зокрема, у Росії були розслідувані обставини страти царської родини Романових, відбувся суд, який назвав імена винних у цьому злочині. В Естонії в результаті розслідування низки кримінальних справ у судовому порядку засуджено учасників – керівників у сфері безпеки та офіцерів міліції, які брали участь у масовій депортації естонських громадян до віддалених частин Радянського Союзу у 1949 році.
Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
Переглядів : 9653 |
Посилання до теми:
14.08.2009 Відповідь Медведєву: Цьому більше не наливати. ФОТО
25.05.2009 CБУ порушила кримінальну справу за фактом вчинення геноциду в Україні
12.05.2009 Розсекречування архівів в Україні кидає світло на голод і репресії
25.03.2009 Картопля, що росте над землею
19.03.2009 Організатори Голодомору – поіменно
5.10.2007 Нова Верховна Рада: відомий поіменний склад
2.03.2009 Звернення до слуг народу. ВІДЕО
27.05.2009 Як фальсифікувати історію? Російський рецепт
Додати коментар: