
Фестиваль українського формату – УНІЖ 2008. ФОТОрепортаж
Вирушаючи в Уніж, хотілося вірити, що гарний проект, зроблений хорошими людьми, буде вдалим, але гризли сумніви. Надто неймовірними виглядали умови.
Концерт платний – цілих 90 грн за три дні! Пити-курити не можна. Місце – у чорта на рогах (Уніж знаходиться в Івано-Франківській області, а те що до нього ведедорогою не назвеш).
Але те, яким вдався фестиваль...
Це можна порівняти з враженням від першої Країни мрій, від других Шешор (які для мене були першими), але в обох тих випадках були якісь “але”.
У випадку з Фестивалем українського формату “Уніж-
Подорож
Потрапила я у той вагон для артистів випадково і замість. За словами чоловіка, то мусив би бути купейний вагон. А я мусила б здогадатися, що чоловік то каже наобум, не знаючи напевне. Скоротивши кількість речей до мінімуму, поїхала на вокзал. Там же з’ясувалося, що вагон дуже навіть плацкартний, а у тому вагоні купа музикантів.
Та відступати не було куди. Поїхала. Тоді на нічну арену вийшло сусіднє “купе”, яке горлало п’яними голосами, матюкалося і всіляко безчинствувало. Пограли би, поспівали... Однак натомість вправлялися у мистецтві вербально-горлальному, від чого малий постійно прокидався і плакав.
“Коли я дізнаюся, що це за гурт їде у сусідньому купе, я їх буду ненавидіти щиро і до останніх днів” – пообіцяла серед ночі собі спросоння я. Вже на саунд-чеку з’ясувалося, що ними “придурками” виявилася... “Пропала грамота”. Я настільки звикла, що всі мої друзі люблять їх, що була прямо шокована.
Потім ми довго їхали автобусом по бездоріжжю, і ось автобус зупиняється посеред поля і ми виходимо. Ще трохи пішачка – і ось Уніж.
Перше враження
Спершу видалося, що Уніж – то як якийсь пластовий табір. Комендант скликає волонтерів гучномовцем. Все сповнено метушнею. Скрізь щось дороблюється, достругується, дозбивається, доприбивається. Навіть встигла трішки поволонтерствувати, однак скоро стало зрозумілим, що малий мене не відпустить.
Між тим, перше, що вразило: СКІЛЬКИ волонтери встигли зробити. Ось колись це були напівруїни старого колгоспу, якісь корівники, сараї... А тепер коровник обертається на готель із гіпсокартоновими стінами та лавами. Проводиться світло, вода, будуються туалети з кабінками, де білі унітази і туалетний папір. Зроблені душі із теплою (!) водою. (У Києві на профілактику воду відключили, а приїхав чорт зна куди – тут гаряча вода є!)
Автори проекту зізнаються, що не встигли все доробити. Спершу вся публіка – то волонтери. Музиканти зауважували, що, власне, музикантів більше за слухачів. Але поступово...з’являлася картинка. Все наповнювалося барвами і змістом.
А ще... Ще наповнювалося атмосферою, чимось схожою на ту, що була у 2004. Тобто на фесті кожен кожному був другом! Все, що не відбувалося, будь-яке спілкування, контакти... Все було дружнім.
Музика
Якщо почати хвалити організаторів і волонтерів, то може не вистачити дихалки. По-перше, підбір музикантів. Здавалося б, на слуху там тільки “От вінта”, “Перкалаба” і “Гайдамаки”. Ну гаразд, ще “Тінь сонця”, “Роллікс”.
Але якось за рівнем гурти були однорідно-якісні (за виключенням хіба що гурту “Хорта”, який чогось страшенно дратував схожістю на “Тартак” і своїм “А Запоріжжя це Україна, а не якась там інша країна” та ще кимсь з другого дня, хто відзначився, попри класну музику, браком хоча б терпимого вокалу).
По-друге, сам звук. Коли мені сказали, що звук везуть той самий, що був на “Шешорах”, то одразу ж стало лячно. Однак ті самі люди привезли якийсь інший звук, незрівнянно кращий, і ще й пообіцяли його ж на Шешорах, так що лаж із періодичним зниканням вокалу має не бути.
У перший день концерт вів Положинський, за його словами, висловлюючи так свою підтримку організаторам.
Про інше
Народ на фесті малював, мультиплікував, читав вірші, слухав Лірника Сашка – всього потроху. Можна було ще сплавлятися Дністром на катамаранах, купатися у водоспадах... Ми практично всі розваги благополучно продрихли. Цим і відрізняються пари з дітьми від пар без дітей: щоб ми та втратили нагоду поспати?
Між тим навіть нам, обмеженим дитиною і власною лінню, розваг вистачало. Іншим, певно, й подавно.
Умови
Мені скаржитися нема на що, оскільки спала я чисто по блату у кімнаті для артистів, на матраці та білих простирадлах. Проте й у корівнику те, що колись було стійлом, наразі отримало гіпсокартонні перегородки, лави, двері на замку. Решта народу спали у наметах.
Гостям-музикантам організатори забезпечували і намети, і спальники. Було холодно, але терпимо. А ще взяти до уваги купу туалетів, легкий доступ до води: питної, для миття. Краса.
Люди та особисті враження
Уніж став чимось невимовно-пробивним. Не очікувала побачити там Положинського, наприклад. Та багатьох! Як прекрасно було всіх бачити, чути, спілкуватися! Ця суміш...прекрасних людей, грози, відчуття братерства – вони подарували незабутній відпочинок. А малий Ярослав, звісно, став зіркою, і всі його фоткали. А ще він спокійненько спав, доки я фоткала під сценою. Його стабільно зморює на сон “Тінь сонця”.
Шкодую дуже про єдине: що не потрапила на третій день фестивалю, бо всі ми поїхали на “Трипільське коло”. Щоправда, воно затерло купу яскравих вражень. Може воно й було гарне, але не в порівнянні з “Уніжем”.
Отже, люди. Якщо наступного року стане питання, куди ж їхати – їдьте на Івано-Франківщину сміливо! Воно того дуже варте!
За матеріалами gohatto-n.livejournal.com, malaxaj.livejournal.com,
tetty.livejournal.com, selfhiker.livejournal.com, yusmal.livejournal.com,
8kuzzzia.livejournal.com, banderivka.livejournal.com
Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
Переглядів : 14202 |
Посилання до теми:
17.06.2008 УНІЖ: Фестиваль українського формату
2.07.2008 "Козацькі ігри": Фінал спортивного фестивалю. АНОНС
2.07.2008 Чернігівська молодь святкує 10-річчя «Студентської республіки». ФОТО
1.07.2008 Сеньківка: "Фестивалять" губернатори. ФОТО
1.07.2008 Вищий пілотаж: СУ-27 у небі над Сеньківкою. ФОТОрепортаж
1.07.2008 "Сеньковка, Дружба, Стык" - фестиваль молоді на кордоні трьох країн. ФОТОрепортаж
22.06.2008 Миттєвості "Країни мрій '2008". ФОТО+АУДІО
6.06.2008 Фестиваль «Золотий передзвін Придесення». ФОТОрепортаж
Коментарі (3)
Сергій | 2008-07-04 19:02
Speckle | 2008-07-04 12:28
гриша | 2008-07-04 00:27
ансамбль пропала грамота, іроди!
Свят Свят Свят Єси Богородицею помилуй нас!