Чернігів – «губернський хутір» чи науковий центр Російської імперії?

1000 років: чи багато це?.. Для історії людства – ні, але для життя міста – це величезний строк, час, за який воно переживало і злети, і падіння.

100 років тому, у серпні 1908 року, у Чернігові зібралася наукова громадськість Російської імперії на XIV Всеросійському археологічному з’їзді, який був присвячений 1000-й річниці літописної згадки про Чернігів…

«Проведення цього з’їзду в Чернігові було подією століття, оскільки раніше археологічні з’їзди проходили у великих містах Російської імперії», - підкреслила старший науковий співробітник Чернігівського історичного музею Вікторія Мудрицька.

– Під час обговорення питання про підготовку з’їзду багато людей було проти його проведення у невеличкому містечку, яким був Чернігів». Також вона зазначила: «У тодішній пресі збереглась замітка про те, що було багато бажаючих потрапити до виставки, присвяченої Археологічному з’їзду, вони створювали ажіотаж, порушували дисципліну, адже існувала жорстка система перепустки. За час проведення з’їзду її відвідало більше 10 тисяч чернігівців – жителів на той час маленького містечка!».

Нещодавно відбулось відкриття виставки в Чернігівському історичному музею імені В. Тарновського у рамках конференції, присвяченої 100 – річчю проходження XIV Всеросійського археологічного з’їзду у Чернігові. Мені вдалося поспілкуватись з старшим науковим співробітником Чернігівського історичного музею Вікторією Мудрицькою, яка її готувала.

- Чому для проведення XIV Всеросійського археологічного з’їзду обрали саме Чернігів?

- Цей з’їзд відбувся у Чернігові завдяки нашому земляку, професору права Д.Я. Самоквасову, завдяки його зусиллям та авторитету. Він здійснив показові археологічні розкопки у рамках проведення з’їзду на Болдіних горах та курганів в урочищі Берізки, знахідки з яких також представлені на цій виставці.

- Яким чином готувались у Чернігові до проведення Археологічного з’їзду?

- Була розроблена спеціальна програма, яка вже з 1906 р. працювала, були написані спеціальні інструкції по проведенню археологічних досліджень, проводились розкопки. Як раз перед його проведенням було зроблено відкриття століття у галузі археології – це відкриття Мезенської стоянки, яке було пов’язане з іменами Ф. Вовка (Волкова) та П. Добровольського. Також був створений попередній комітет по проведенню XIV Археологічного з’їзду. Зберігаються у фондах музею переписка та листи з підготовки до з’їзду.

- Що ми знаємо про проходження з’їзду?

- До з’їзду була відкрита виставка, яка працювала у рамках з’їзду з 1 по 12 серпня 1908 р. Вона складалась з більше, ніж з 10 тисяч пам’ятників, з 8 розділів. Виставка знаходилась у приміщенні Реального училища, а засідання з’їзду проходило у Будинку дворянського зібрання, який зараз намагаються відновити на валу. Також зараз на експозиції представлений «Каталог виставки», окремо був цікавий відділ церковних старожитностей. Серед цих 8 розділів був археологічний, який ми представили. Це ті матеріали, які показувались 100 років тому. Проте, потрібно не один зал, щоб подивитись всі матеріали, які експонувались тоді!

- Що відвідувачі цієї ювілейної експозиції можуть тут побачити?

- Зараз на виставці представлені більше 350 речей з фондів Історичного музею та приватної колекції Костянтина Ягодовського. В більшості – це оригінали. Зберігся в одному екземплярі знак учасника з’їзду, який в експозиції замінений на фотографію. Також простежено проходження з’їзду від початку до кінця за матеріалами газети «Чернігівське слово». Представлені фотографії організаторів з’їзду, праці та візитки учасників з’їзду, книги з автографами учасників, археологічні знахідки – це те, що вдалося зібрати, оскільки далеко не все збереглось, а також архівні матеріали, документи та книги з приватної колекції К. Ягодовського.

Ця виставка буде працювати до середини серпня. У вересні буде створена окрема виставка, присвячена сторіччю відкриття Мезенської стоянки, отже, матеріали про її відкриття – це натяк на продовження...

Таким чином, святкуючи подібні ювілеї, ми вже не в перший раз переконуємося, що Чернігів у минулому столітті хоча і був невеликим містечком, але був центром наукового, громадського та культурного життя тодішньої Російської імперії.

Чи не варто зараз швидко відновлювати ці традиції? Адже на сьогодні, на жаль, похід до музею, театру та виставок – це майже рідкість, проте, культурне просвітлення завжди актуально.