Львів'яни на Чернігівщині: Екстрім-тур

Дороги у Чернігівській області залишають бажати кращого. Вони одні з гірших в Україні. Шлях до Національних заповідників та парків майже неможливо долати сучасними автобусами “Неоплан”.

Їздити бажаємо комфортабельним транспортом, проте влада не подбала про дороги, які не пристосовані для цього. Адже дороги – це і комфорт, і безпека, і проведення часу, дозвілля...

Як ми взагалі доїхали у неділю з гостями з Батурина до Качанівки?!

Шлях до національних пам’яток – дорога у нікуди

Група туристів зі Львова у складі 72 чоловік вирішила відвідати нашу славетну Чернігівщину на День незалежності. Вони зупинились у готелі “Придеснянський”. Перший день лвів'яни ознайомилися з чернігівськими памятками, а на наступний – на День незалежності – гості вирішили відвідати Батурин та Качанівку.

По дорозі до останньої вказівник “Парафіївка - 22 км” стоїть не на тому місці, де потрібно, тому ми потрапили до глухого кута. До того ж, їхали по дорозі, яку можна заносити до “Книги рекордів Гінеса” за найгіршу якість! Вражає те, що немає жодного позначки про місцезнаходження Качанівки на шляху до неї!

Ми спитали в екскурсовода в Качанівці, чому вони не поставили ці вказівники. На це нам повідомили, що їх просто-напросто порозкрадали цигани! Жах!

Шлях до всесвітньовідомого палацово-паркового ансамблю зовсім ніяк не позначений, не прорекламований як туристичний об’єкт по дорозі! Таке може бути лише в Україні! Де за кордоном заробляють величезні кошти, там ми не можемо навіть достойно представити об’єкт, зацікавити туристів.

Пусті “гуляючі” чорноземи

Туристів зі Львова вразили наші безкраї поля, наші чорноземи. Але землі пусті. Нічим не засіяні, на величезних територіяї ніхто не живе і немає населених пунктів. Вони повідомили, що на Львівщині такого просто нема: там населені пункти йдуть по трасі один за одним.

Завжди знайдеться хтось підприємливий, хто все побудує – і ресторанчики, і готелі, і магазини: буде щось продавати і отримувати прибутки. А на Чернігівщині наче і господарів нема... Можливо, тому Чернігівщина – одна з найбідніших областей.

Особливо привернули увагу жителі наших сіл, які навіть у неділю йшли до землі і працювали на ній. На Львівщині ніхто не буде у святковий чи недільний день працювати. Львів’яни вважають, що їх духовна культура знаходиться на високому рівні. Тому вони дотримуються подібних обмежень.

Гетьманська столиця очима львів’ян

Чому гості приїхали саме Чернігівщину? Це є знаково: відмітити річницю Незалежності України у колишній гетьманській столиці. Вони всі були з дрежавними прапорцями, підкреслюючи цим, що вони – з України.

Як сказала Леся Кульчицька, Чернігівщина має “древню історію” та “древнє коріння”. І, найважливіше, саме на Чернігівщині знаходилась гетьманська столиця – Батурин, володіння гетьмана Івана Мазепи. Вони хотіли ознайомитись з Лівобережною Україною. Ще з давніх часів центром Лівобережжя був саме Чернігів.

Проте, не кожен чернігівець може похвалитись своїми знаннями про Батурин та Мотрю, тоді як у Львові про це читають, цікавляться. І це не лише модні віяння, а співпереживання за долю видатних і простих батуринців, за українську історію. Вони були вражені “вандальною політикою Московщини” по відношенню до Батурина.

Не описати, як хотіли мешканці Львова подивитись Батурин! Вони мріяли про цей день! Хоча в цілому їм сподобалось, але їх сподівання не виправдались, оскільки колишню гетьманську столицю вони застали занедбану.

“В моїй уяві Батурин був більш квітучим і живучим. У жителів гетьманської столиці повинен був бути якійсь такий дух відродження”, - поділилась зі мною думками Леся Кульчицька.

Після його розгромлення і спалення вже минуло 300 років, і лише останніми роками її почали відроджувати і відновлявати.

Вразило їх те, що біля туристичних об’єктів - музею (будинок В. Кочубея, колишній Будинок Генерального суду), на Цитаделі, немає якихось кіосків, підприємців, які б продавали їжу, напої, сувеніри. Лише тільки у самому Будинку Генерального Суду продають книжечки про Батурин та його памятки, а також магнитики із зображеннями мальовничих куточків Батурина.

Проте, майже всі вони захотіли приїхати ще раз у Батурин, прогулятись по Цитаделі, подивитись відновлену укріплену частину міста.

У майбутньому у Батурина є всі підстави стати туристичним центром. Для цього потрібно не просто привести до ладу історичні пам’ятки, наповнити експонатами нові музеї, розбудувати центр міста, а ще й поставити нормальні туалети та побудувати готель для розміщення туристів. В іншому випадку Батурин так і залишиться селищем...

Качанівка: застиглий час

Часу у гостей на відвідування парку та палацу у Качанівці було обмаль. Тому вони оглянули лише палац та прилеглу територію парку.

Була там 4 роки тому, але нічого не змінилось: ніяких тротуарних доріжок у парку до палацу не зроблено, похований на перехресті доріг Радянський герой так і залишився там лежати. А у палаці Тарновських ніби зупинився час...