
У пошуках Європи. Частина 3: "Планети" у порівнянні. ФОТОрепортаж
Незважаючи на те, що всі люди живуть на одній планеті, різні країни різняться як різні планети.
Естонія за територією трішки більша за Чернігівську область. То не знаю, чи можна порівнювати наш Чернігів, у якому мешкає близько 300 тисяч населення і 100 тисячне естонське місто Тарту.
Але спробую. Все ж в кожній країні свої тенденції і вони відразу кидаються у вічі.
Чернігів красивіший за Тарту
Перше моє враження від Тарту було, м’яко кажучи, не дуже. Навіть попри те, що воно друге за величиною місто в країні після Таллінна. Самі естонці називають свої маленькі міста депресивними. Про це навіть співає одна з популярних естонських співачок.
Стара частина міста, особливо окремі вулиці, наганяють не аби яку депресію. Тут здавна збереглися старі дерев’яні двоповерхові будинки, пофарбовані в брудно зелений або темно-рудий колір. Так і стоять вони досі вздовж доріг старезні і облуплені з усіх боків. Дуже дивує той факт, чому естонці не підфарбовують і не ремонтують фасади. Однак приватний сектор на центральній вулиці виглядає сучасно і досить акуратно.
Багато у місті покинутих напівруїн, до яких нікому нема діла. Справді не зрозуміло чому у місцевої влади через це не болять голови. Адже тут найвідоміший в Європі університет, приїздять багато іноземців. Тож Чернігів в порівнянні з Тарту виглядає пристойно і сучасно.
Тарту, як і Чернігів, поділяється навпіл річкою. По один бік стара частина міста, по інший – нова. Однак ріка, на відміну від нашої, має дуже поетичну назву і в перекладі з естонської означає Мама ріка. Це вам не Стрижень.
Та і зовні Емайигі (так по естонські звучить назва ріки) не виглядає болотом, повним пластикових пляшок. В ній швидка течія і сила силенна качок і чайок. Мешканці їх підгодовують всю зиму. Міст через річку підсвічується ліхтарями. Але щоб не було суперечок з приводу кольору світла, тут проблему вирішили розумно: колір міняється щохвилини.
Нема на вулицях Тарту і такого нашестя на перших поверхах бутіків, аптек та банків, як у нас. Отож не зрозуміло, невже у них нема приватного бізнесу? Нова частина міста дещо чудернацька. Тут купками стоять різнокольорові п’ятиповерхівки. Здається, що хтось розкидав отруйно-оранжеві, блідо-зелені, та кроваво-червоні кубики.
Хмарочос у Тарту лише один – у формі равлика. Там найдорожчі квартири і їх майже ніхто не купує. А ще центр прикрашають скляні будівлі торгових центрів.
Дуже цікаво дізнатися, як називають себе мешканці міста Тарту. У моїх чернігівських знайомих були різні версії: Тартуанці, Тартуаси, Тартуани.... але виявилося, що вони -Тартусці.
Тартусці не тямлять у смітті, хіба що у культурі
Якщо в модерновості Чернігів виграє, то однозначно програє в чистоті. В Тарту сміття на вулиці значно менше. А якщо й валяється, то тут були, швидше за все, росіяни.
Кажуть, що в Європі побутові відходи сортирують. Є такий закон. У дворі стоїть не один контейнер для сміття, а чотири. Судячи з позначок, один для паперу і тканини, другий – для пластику і скляної тари, інші два, мабуть, для органіки та ще чогось. Журналістська цікавість потягла понишпорити в контейнерах. Яке було моє розчарування побачити, що насправді там усе впереміж.
Однак паркани, стовпи і стіни в Тарту вільні від рекламної чуми. Якось навіть незвично для ока українця – чогось не вистачає. Реклама трапляється тільки на спеціальних щитах і в транспорті.
Дуже здивує українця те, що в супермаркетах нема шафок для торбинок. В магазин можна заходити хоч з мішком. Не звично й те, що тут заведено вітатися і прощатися з покупцями.
Майже шок викликали у мене скляні двері у під’їзді будинку, де я зараз живу. Якби такі поставили в Чернігові в „Сіверському”, чи простояли б вони хоч день? Адже щомісяця доводилося ремонтувати залізні.
Неймовірно й те, що у під’їзді ані смороду, ані смітинки. На підвіконнях стоять горщики з квітами. В Естонії, мабуть, нема жодного будинку, де б не було квартирного співтовариства і голови, який слідкує за порядком.
Голі статуї і відсутність туалетів – це нормально
Що стосується благоустрою, то в цьому естонці просунулися далі українців. Сходи і туалети обладнані для інвалідів. Нема й дефіциту смітничок. Однак взимку така ж проблема, як і в Чернігові – тротуари від снігу комунальники не чистять, тільки посипають сіллю і дрібним камінням.
Дуже хвилювало мене питання, як же в Тарту вирішили проблему брудних громадських туалетів, за які нам, чернігівцям, завжди соромно перед іноземцями. Виявилося, дуже просто – їх позакривали!!
Натомість до туалету можна сходити в торгових центрах і у Макдональдсі зовсім безкоштовно. З розповідей місцевої молоді, можна зробити нахабний вираз обличчя і проникнути в якусь кав’ярню. На вокзалі ж вхід до туалету коштує дві крони. Дивна річ, в їхніх туалетах ніколи не закінчується папір, у деяких є навіть горщики для малечі.
На свята більшість закладів зачинена. Хіба що під час народних гулянь вивозять біотуалети. Залишається загадкою, як у такому випадку місцеві закутки не смердять.
Ще у місті не видно безпритульних собак. Хіба що іноді коти перебігають дорогу. Тому в березневі ночі вони не галасують під вікнами. Тартусці не будують в місті чудернацьких фонтанів для приваблення туристів, однак у них є пристойний притулок для тварин. Щоправда, тут не дають спати зграї чайок, які галасують гірше за собак і котів.
В місті багато музеїв, каток, оранжерея, водний центр, різноманітні пам’ятники. Наприклад, відомому лікарю Пирогову. На одному з будинків висить табличка, яка свідчить, що тут колись жила Леся Українка.
У центрі туристи натрапляють на двох оголених бронзових чоловіків. Це місцевому скульптору заманулося увіковічити себе і свого малого сина на день захисту дітей. Перед продуктовим базаром на постаменті височить свиня, на якій показана схема як розбирати тушу. А ще скрізь стоять інформаційні покажчики, де і що знаходиться.
Гордість міста – відомий на всю Європу університет. Сюди з звідусіль приїздять студенти за обміном. Тому Тарту інтернаціональне місто. Відрізняється університет від наших насамперед тим, що тут навчають за всіма спеціальностями в одному закладі. У нас же на одну спеціальність – окремий університет.
Чому естонці не пишуть на стовпах
Естонія відома як одна із країн з найбільш високим рівнем інтернетизації населення. Це державна програма. Тому Естонія серед світових лідерів в інтернет технологіях.
Через Інтернет естонці можуть оплатити комунальні послуги, поповнити рахунки мобільних телефонів, подати декларації про прибутки, замовити проїзний квиток на ID карточку, купити товари, поставити свій електронний підпис та бути на зв’язку з усім світом. В 2005 році естонська влада провела перші у світі вибори (органів місцевого самоврядування) з офіційною можливістю голосувати через Інтернет.
Ось чому в Естонії нема потреби обклеювати стовпи оголошеннями, адже їх розміщають в інтернеті.
Вражає й організованість транспортної системи міста. Громадський транспорт в Тарту – це великі комфортні автобуси. Маленькі маршрутки трапляються лише на декількох маршрутах. І навіть в них можна кататися за проїзним квитком, за винятком деяких. Тобто транспорт не приватний. Крім того, автобуси ходять за розкладом. На кожній зупинці висить карта з означеними маршрутами і години прибуття. Розклад можна знайти в інтернеті. В робочі дні транспорт ходить майже кожні 15 хвилин, а в вихідні, щоправда, може раз чи двічі на годину.
Однак це нікого не бентежить. Якщо в Чернігові вихідні – це базарні дні і весь Чернігів кудись їде, то в Тарту всі сидять вдома і далі найближчого супермаркету пересуваються тільки на машинах. Трохи завидно, щоправда, тут майже в кожній сім’я є машина або дві.
Квиток на автобус коштує від 8 до 13 крон в залежності від пільг і від того, де його купуєш. У водія найдорожчі квитки. (курс укр. гривні до ест. крони майже 1:1) Повний проїзний на 30 днів коштує 280 крон. Зручно, що його можна купити не тільки на початку місяця, а в будь який день.
Що стосується міжміського транспорту, то від вокзалу в різних напрямках ходять супер комфортабельні великі автобуси. Жодної маршрутки, навіть якщо їде тільки п’ять пасажирів. Ціни на квитки залежать від фірми та часу доби
На базарах у Тарту торгують росіяни і українці
Базар в Тарту, як і в Чернігові, біля вокзалу. У цьому районі також пасуться місцеві бомжі. Продуктовий базар, чесно кажучи, бідненький в порівнянні з чернігівськими.
З приватних городів тут продають мало що. Адже естонці по-европейськи розбалувані, їжу купують в супермаркетах. Та й сільське господарство не на високому рівні. Шкода, що в магазинах мало сортів риби, хоч і море всього за 200 кілометрів. Тому час від часу нападає ностальгія за чернігівською „Нивою”, де очі розбігаються від океанських морепродуктів. І сало естонське не смачне.
У супермаркетах дуже багато литовських продуктів. Однак молочні продукти місцевого виробництва. Зазначу, що молоко в Естонії не розведене водою і не пахне помиями, як у Чернігові. Дуже смачні місцеві сири. А жовтки в курячих яйцях справді жовті, а не білі, як у нас. Курятина не тхне хлоркою.
Однак українці і росіяни не розуміють, нащо естонці у хліб і печиво пхають кмин і всякі прянощі. Знайти хліб без кмину майже не можливо. В магазинах активно продають кров’янку і свинячі вуха, а також холодець. Чого у нас нема. У супермаркетах трапляються й українські соки та консервація. Дуже приємно таке бачити, завжди їх купую.
Ціни в Тарту двозначні. Так, хліб коштує 10-19 крон, молоко – 15-18, кіло картоплі на базарі – 7 крон, у супермаркеті – 27. М’ясо – 60-90 крон за кіло.
Щоправда трапляються й підозрілої якості товари, доводиться викидати. Не застраховані естонці й від всяких міжнародних продовольчих казусів. Так, взимку зчинився ґвалт через завезену ірландську свинину, отруєну діоксином.
Обслуговують в магазинах досить чемно. Трапилося купити чоботи, які почали протікати. То магазин взявся підклеїти їх за власний кошт у власній майстерні. У Чернігові б точно послали...
Є в Тарту й один речовий ринок – на околиці. Великий критий павільйон. Тут торгують здебільшого росіяни, і одяг коштує значно дешевше магазинного. Товари везуть з Литви Латвії, а також повно турецького і польського непотребу. Є магазинчики чисто російських товарів, а також китайського барахла.
Навіть п’яний естонець може говорити по-англійськи
На відміну від Чернігова, свята в Тарту проходять дуже тихо. Місто наче вимирає. І це при тому, що в місцевих СМІ говорять, начебто естонці найзатятіші алкоголіки в Європі.
Найбільша релігія тут – лютеранство. Свята відбуваються за католицьким календарем. Місцеві звичаї теж неординарні. Наприклад, в ніч на Різдво естонці ходять на кладовище поминати померлих і залишають там запалені свічки. Це видовище заворожує. Палити свічки в Естонії дуже люблять. Тому всі магазини просто ними переповнені.
Щодо пияцтва. На вулицях міста досить рідко трапляються нетверезі тартусці. Але навіть нетверезі можуть відповісти по-англійськи.
Дуже багато молоді і дітей в Естонії полюбляють активний спортивний відпочинок. Для цього тут вистачає можливостей. Сподобався мені також один вечірній клуб в Тарту. В ньому збирається близько сотні молодих людей, і з запалом танцюють фольклорні танці під живу музику. Чи можливо таке побачити в Україні?
В Тарту майже нема власних СМІ. Тільки якесь „сімейне радіо” та філіал талліннської газети. Дивно, адже у нас в кожному районному центрі є принаймні газета. Говорять у Тарту здебільшого по-естонськи, на відміну, наприклад, від Нарви, де всі мешканці –росіяни.
Однак один приємний факт – це Талліннське „Радіо 4”, яке віщає російською мовою на всю Естонію. Вмикаєш його у суботній вечір і ... вухам своїм не віриш. Говорять українські радіоведучі з першого національного радіо, передають новини з Києва. „Червона калина” – так зветься культурна українська радіопрограма. Почуваєшся наче вдома. Взагалі „Радіо 4” слухати цікаво. Наприклад, депресивні вірші Шевченка в естонському перекладі... Це, м’яко кажучи, звучить жахливо. Однак не тільки Україна говорить по Талліннському радіо, а й Росія, Білорусь. Були передачі й з інших країн.
Насамкінець – про погоду. Зима в Тарту майже не відрізнялася від Чернігівської. Різниця у пару градусів. Гріються Тартусці взимку здебільшого не російським газом, а власними дровами і торфом. Тому часто з будинків, навіть з офісних, йде чорний дим і псує повітря.
Літо тут дещо прохолодніше, ніж в Україні. Одна погана риса в естонської погоди – сонце на небі взимку рідкий гість. З Балтійського моря на територію Естонії тягнуться низькі хмари. Вони так низько, що увечері на них падають тіні від церковних шпилів.
А ще небо над Тарту світиться зеленим. Ні, до полярного сяйва ще пару тисяч кілометрів. Кажуть, що то, мабуть, світло ліхтарів відбивається від хмар.

Збільшити
Переклад напису міг би виглядати так: «Індивідуальніпошивніроботи, гардиннийдизайнер-швея»
Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
Переглядів : 17351 |
Посилання до теми:
20.12.2008 У пошуках Європи – частина 2: Музей іграшок в Тарту. ФОТОрепортаж
18.12.2008 У пошуках Європи - частина 1: Європейська мрія
10.03.2009 На гумовій камері – з гірки, або як розважаються в Естонії. ФОТОрепортаж
7.04.2009 Естонія: Інтернет зменшує безробіття!
19.03.2009 Естонці ходять в Росію по ... хліб? ФОТОрепортаж
30.09.2008 За естонцями українська міліція не встигає. ВІДЕОрепортаж
Коментарі (14)
Инкогнито | 2009-04-14 22:02
Suur Kuradi | 2009-04-12 21:46
Автор | 2009-04-12 20:10
Да конечно Эстония будет больше Черниговской области если пособирать все 1520 островов, принадлежащие ей,которых на карте не видно.))))))))) а 1крона почти равна 1 гривне в обменниках.
Suur Kuradi | 2009-04-11 10:02
- Перед тим як сісти за статтю, треба іноді полистати довідники. Територія Естонії 45 000 кв. км - а нашої області - 31.9 тис.
Як кажуть в Естонії: kuradi reisk, mis sin taht?
Suur Kuradi | 2009-04-11 09:44
Ольга | 2009-04-10 18:43
Город студенческий,много высших учебных заведений.
Может быть когда нибудь и у нас решат проблему с общественными туалетами. Ведь это большой показатель культуры населения. Может быть когда нибудь и до нашего населения дойдёт,что нехорошо гадить в подъездах.,а лучше ставить горшочки с цветочками. Впрочем,когда моя дочь снимала квартиру на Ленинском проспекте,в подъезде этого дома было очень чисто и стояли цветы на подоконниках. Ведь можно,когда хотим.
Многое зависит от нас. Чего ждать от кого то.
Pyhatyj Mykola | 2009-04-10 17:45
"Ірина забула написати, що Тарту в перекладі називається Дружба."
А звідки така інформація? Мені словник видає, що "Дружба" естонською "sõprus".
Pyhatyj Mykola | 2009-04-10 17:40
"Тарту це типова східноєвропейська провінція, яка для звичайного туриста, на відміну від Талінна і Чернігова, мало цікава..."
кому - як. Відчувається патріотизм Чернігівця, який порівнює Чернігів з Таллінном. :-) Тартусці пишаються своїм містом не менше, ніж Чернігівці Черніговом (а може і більше). У Естонців є такий напівжарт, що найвища точка Естонії на кілька метрів вище, ніж у Латвії. Це справді так і вони пишаються навіть цим.
Обама | 2009-04-10 15:24
Ljonik | 2009-04-10 13:29
Для меня Тарту - образец небольшого города, где отлично налажена основная инфраструктура.
Чистота на улицах может поразить не только россиянина, но и европейца.
Бездомных собак не то слово, что не видно, их просто нет в городе - за этим следят.
В городе можно гулять безопасно практически везде в любое время суток (и это при том, что законы позволяют гражданское огнестрельное оружие).
Водители в Эстонии дисциплинированы (тому способствуют строгие законы), ремень безопасности - обязательно, подрезать пешеходов здесь не модно, как и превышать в городе скорость. А вождение в нетрезвом виде подпадает под уголовный кодекс. При этом эстонская полиция адекватна по отношению к жителям, случаи злоупотребления полицией своими полномочиями скорее исключения.
Олег Гoловатенко | 2009-04-10 12:52
Система транспорту, інтернет як ефективний інструмент в системі суспільних відносин, логістика в державному організмі і зрештою успішність суспільства - наслідок тієї основи, яка закладається в голову людини (спільноти, нації) від її народження і постійно оточує її протягом всього життя.
Наш світ - це не матерія, а форма її організації. Там, де є чіткий культурно-організаційний вектор в житті спільнот, присутня і організація життя як якісний результат.
Автор | 2009-04-10 11:46
Дима | 2009-04-09 23:29
Про интернет очень верно подмечено, ещё добавлюмысль , что у студентов есть также электронные зачётки, могут просматривать свои оценки в интернете.
Пить алкоголь у нас в открытую на улице нельзя, но для студентов сделали исключение, в парке Пирогова можно спокойно пить пиво, это тоже такая достопримечательность.
Свет с неба это парники в 10 км от Тарту дают такой эффект. астрономы ругаются, что звёзд не видно :)
Чернигов не красивее Тарту, это факт, такой вывод могу сделать, основываюсь на полном тексте автора.
В Чернигове был лет так 15 назад и город безусловно изменился, надеюсь побывать там в этом году летом.
Автору спасибо ещё раз за текст. Молодец!
Сашко | 2009-04-09 23:02