Антонієві печери у серіалі «Світ за очі»

Наші наступні герої мало переймаються великою політикою. Українці дедалі більше цікавляться духовним життям.

В Антонієвих печерах, що у Чернігові, туристам пропонують на деякий час зайняти келію ченця-відлюдника. Про пам’ятку розповідає канал К1 у серіалі "Світ за очі". Вона сотні років притягує до себе туристів з усього світу.

Для одних це місце для зцілення, для других – загадкове підземелля, для третіх – місце зустрічі з привидом. Як жили монахи-затворники та чий дух блукає печерами?

У підземелля спустилася Тетяна Штан.

Заблукати в Антонієвих печерах неможливо - запевняє екскурсовод Андрій Василенко. 350 метрів підземель ідуть по колу, а відгалуження закінчуються тупиком. Уздовж коридорів за Гратами - затвори ченців.

Ось місце де він проводив майже весь всій час – сидіння для молитви. Ніша зроблена таким чином, що людина не може вільно випрямити плечі. Їжу приносили раз на два дні. Шматок хліба та кілька ковтків води.

Якщо монах тричі не торкався трапези - а це означає, що тиждень він нічого не їв і не пив – його вважали померлим і келію відкривали, аби забрати тіло. Часу для сну зовсім не було – відпочивати лежачи дозволялося не більше трьох годин на добу.

- Он жил 3 дня, 40 дней. Пишут и на 40 лет, но это сказки, - каже Андрій Василенко, старший науковий співробітник заповідника "Чернігів стародавній".

Місця для туалету в тісній келії не було - про нього не згадують і в жодному літописі.

- Скорее всего, когда выходили на поверхность, второй вариант - могли приносить глиняный горшок. Третий - могли под себя – "тело оскверняется, душа очищается", - припускає Андрій Василенко.

Секретів цієї келії вчені й досі не розгадали. За одним з припущень у ній колись лікували психічно хворих – біснуватих. Недужих прив’язували до дерев’ного хреста. Нині до нього віряни приходять, аби зцілитися.

- Есть предание, что в этой келии жил сам Антоний печерський. Среди верующих это место считается по сей день святым, - говорить Андрій Василенко.

За однією з легенд, до обвалу цим підземеллям можна було дійти до Києво-Печерської лаври. Вчені давно запевняють – прорити 140-кілометровий тунель повзучими ґрунтами неможливо. А ось для іншого явища наука ще не знайшла пояснення – у цьому вході час від часу з’являється привид.

- Мы говорим дух монаха что это за явление мы не знаем, что происходит - ни с того ни сего резко поднимается туман, через каное-то время туман изчезает, но в тумане стоит человек в монашеских одеяниях и молиться. Там, где он появляется, есть надпись "Господи, спаси раба своего Тарасия". Мы для себя условно назвали его Тарасием, - розповідає науковець.

Поряд – приміщення, де відбувався афонський обряд поховання. Померлого монаха клали в яму і накривали дубовими дошками. Через три роки відкривали, якщо кістки були білими і чистими - проводили обряд і мощі перекладали.

- Если же косточки были гнилого цвета, или же оставались куски органики – считается, что монах в миру был грешен, отпевали и еще на год клали в эту яму. Если кости очистились за год, обряд проводился, если же нет - выносили и на кладбище хоронили как простого смертного. – розповів А.Василенко про «промивання кісточок».

До найбільшої в Україні підземної церкви Феодосія Тотемського - вона завбільшки така, як чотириповерховий будинок - туристи приходять просити здоров’я та зцілення. Андрій не раз бачив чудеса, які творить звичайна молитва.

Відео: webtv.net.ua