«На тобі, небоже, що мені негоже», або про особливості чернігівського вшанування героїв

Близько 15 години, 26 червня, чернігівська громадськість почала збиратися неподалік Катерининської церкви - мала статися подія, яку півтора десятки років чекала патріотична громада.

Нарешті, влада спромоглася виконати обіцянку, яку вустами різних чиновників озвучувала щороку – достойно вшанувати пам'ять борців за волю України і замість скромного каменю поставити пам’ятник.

Дочекалися. Несподівано напередодні з’явилося оголошення, що силами обласної адміністрації такий пам’ятник буде встановлено і відкрито до Дня Конституції України.

Бог з ним, що відкриття призначили в робочий день, в робочий час. Це для когось свято, (відкриття пам’ятника), а для чиновника – робота.

Але, коли голова ОДА Володимир Хоменко урочисто змахнув білу накиду і новий пам’ятник побачили присутні, почувся легкий здивований шепіт.

«А що це воно таке?», «Це що, козак?», «А чого він голову задер?», «А хто автор цього творіння», «А чого з громадою не порадились?»… - запитували одне у одного присутні, а на обличчях багатьох знайомих проступило розчарування, змішане з образою.

Всі точки над «і» розставив невдовзі сам Володимир Хоменко у своєму урочистому виступі. На пам’ятнику під вирізаним в брилі хрестом стоїть дійсно козак, який підняв голову вгору і тримає в руках дитину. Композиція символізує молоду українську державу – додав Хоменко.

Одразу виникає запитання: чому пам’ятник БОРЦЯМ ЗА ВОЛЮ має символізувати пригнічений козак, що у відчаї піднімає голову до неба та притискає останнє, що в нього залишилося – дитину? Чому це, наприклад, не здоровезний козарлюга, що грізно замахується шаблюкою на всіх ворогів неньки-України? Адже такий чи подібний героїчний образ набагато краще і логічніше підходив до даної ситуації.

Що не підійшло президентському дітищу – заберуть в Чернігові

Тим часом серед присутніх на відкритті людей ширилася вже нова інформація. Цей пам’ятник готувався для встановлення в Батурині, але там його «забракували», і тому вирішили віддати в Чернігів та встановити тут.

Якщо це правда, то це дійсно багато чого пояснює. І чому так неочікувано встановили пам’ятник, і чому не було оголошено конкурсу проектів, і чому не було обговорення з громадськістю варіантів проекту і, врешті, чому саме така композиція пам’ятнику. Адже для Батурина дійсно підходить змучений козак, який притискає до грудей дитину. Російські війська спалили тодішню гетьманську столицю Батурин вщент, вирізавши все населення: і козаків, і жінок, і дітей, і цей образ відповідає трагічному моменту української історії.

Я часто критикую міську владу за її закритість, але поведінка в ситуації з пам’ятником обласної влади не йде в жодне порівняння з діями міської. На рівні міста принаймні оголошується конкурс серед архітекторів, проводиться відбір, виноситься на таке-сяке обговорення, а потім затверджується радою і реалізовується.

Написане вище не тільки моя особиста точка зору про встановлений пам’ятник. Про це ж саме говорив голова обласної «Просвіти» ВасильЧепурний, інший присутній на відкритті люд, що не один рік ходив до каменю Борцям за волю та сподівалися побачити від влади достойне вшанування українських борців. Та що там говорити, коли навіть знайомий священик, який служив панахиду біля нового пам’ятнику був, м’яко кажучи, не у захваті від такого подарунку обласної влади.

Підсумки напрошуються самі – стільки років Незалежності, а підхід у влади все той самий совковий.

Під дату, для галочки відкрили пам’ятник, який попався під чиновницьку руку і назвали його «Борцям за волю України».

Фото: газета "Сіверщина"