Відпочинок в Єгипті: переваги і недоліки. ФОТОрепортаж (2 частина)

Скільки людей – стільки і вражень. Кожен, хто побував у країні пірамід, може додати часточку свого досвіду. Що і роблять майже на всіх сайтах турагенств під готелями, де відпочивали.

Я ж, зокрема, розповім у цій частині про те, як у Шарм-ель-Шейху можна вберегтися від злодіїв на пляжі, де і як купувати сувеніри, воду та інші дрібниці. І чи варто їздити на екскурсії та з ким, якщо погодилися витрусити свої зелені бабулєти в Єгипті.

Насторожує

Звичайно добре, що літаком дорога з Борисполя разом з влашуванням у готелі в Єгипті займе 5-6 годин. Тоді як на дорогу – поїзд+маршрутка під Одесу у нас із дружиною ішло 12 годин, а в Крим мало не всі 24. Але в Борисполі перед зльотом я помітив біля злітної смуги яструба, що сидів на дроті, а потім птаха, що літав. І подумав – відлякувальної апаратури нема для птахів чи вона не працює? Чи про неї можна читати тільки у фантастичних книгах та новинах зарубіжних агентств?

А коли літак відірвався від землі, всі заплескали в долоні. Швидше від страху, щоб фізично рухатись і зняти м’язове напруження і хвилювання. Новини про авіакатастрофи, як перенесені хвороби не проходять без наслідків.

А літак дуже швидко стрімко набрав в висоту. Здавалося, зустрічні повітряні потоки можуть його перевернути. Слава Богу обійшлося!

За 30 хвилин набрали висоту 9,5 тисяч метрів і за бортом було аж 45 градусів морозу.

Перелітали Чорне море поруч із Затокою, де з дружиною відпочивали майже щороку. І міст через Затоку бачили, і Бєлгород-Дністровський.

Біля Туреччини над Чорним морем о 13.30 формувався циклон – симетричні кола хмар з центром посередині. Над самою Туреччиною – білі пухнасті хмари.

Морська і пляжна насолода

Що в Єгипті одразу записали в плюси, так це коралові пляжі. Піщаний у лагуні Шарм-ель-Шейху – ні в яке порівняння не йде. Хоча коли штормить, то можна поплавати і на піщаному, зустріти одну-другу рибу стрілу, ската чи ще якусь зграю риб без назви. Поруч море як-не-як.

А на кораловому пляжі без спеціальних мокасинів ходити не можна – миттю поріжеш ноги. Коли перший день нашого приїзду штормило – ми тільки помочили ноги на мілині. На понтон нас не пускали рятувальники – вивісили червоний прапор і свистіли, щойно хтось заходив на понтон чи підбирався до закінчення мілини, після якої, власне, і починається краса і… 18-метрова глибина.

Тож довелося мокнути у воді біля берега – миттю обрізав руки, якими тримався за уступи мертвих коралів, щоб не носило хвилею. Зате які риби поруч! І яскраво-зелені, і полосаті всіх форм, і помаранчеві, і чорно-жовті, і бірюзові.

Їх забороняють годувати. Та все одне туристи підгодовують, щоб сфотографуватися з ними чи клацнути їх.

Відсутність місцевої еротики

Що для нас було культурним шоком – так це єгиптянки.

Вони на пляжах і в басейнах, а також біля них – на 100% загадкові. Адже купаються в тонких чорних штанах + плаття чи футболки поверх, та ще й зав’язана хустка.

Їхні чоловіки інколи вдягнені, інколи – в трусах для купання.

Часом зустрічаєш дуже красивих смуглянок. Особливо чарівних і загадкових, бо про їх досконалі форми можна тільки здогадуватися.

Виняток на оголення складають маленькі, дошкільного віку дівчатка, яким дозволяють бути в закритому купальному костюмі.

Саме в Єгипті я ще раз переконався, чому „Маха одягнена” мені більше подобається, ніж „Маха гола” славетного Гойї - загадковості більше. Наша фантазія часто буває кращою за реальність.

Перша кривава помста моря

Щойно зняли червоний прапор і пустили плавати на глибину з понтона – маска, трубка і водний фотік у руках зіграли злий жарт. Не можна бути таким самовпевненим і жадібним до вражень. Я не прив’язав резинкою фотоапарат до руки, зістрибнув з понтона, а не опустився, як у басейн по східцях, бо було багато бажаючих і… І одразу наковтався води.

А вона там рази у 4 рази солоніша, ніж у Чорному морі. Тоді я поплив на риф – МЕНЕ Ж ПОПЕРДЖАЛИ - НЕ МОЖНА - і схопився за каміння, а ногою вдарився об риф.

Поправив маску, трубку, милувався рибами, фотографував під водою, а нога щеміла. Коли по трапику заліз на понтон – нога, виявилося, кровила. Остаточно вона зажила днів через 10 уже по поверненні на Україну. Але там вона щоразу, як тільки ліз у воду, нагадувала про себе.

Засмага: у тіні і на сонці.

На пляжі бачив, як чоловік намазував абсолютно білу дружину кремом. До речі, така засторога тут не зайва, якщо звичайно, весь час виставляєте свій лежак на сонце.

Розумні не поспішають пектися до божевілля на сонці. Можна чергувати, засмагаючи під плетеним грибком і дивлячись на море. У пари наших сусідок-жінок - мудрості і обережності не було ні краплі. Обгоріли, хоча чоловіки мало не силою пхали їх лежаки від сонця.

Потім дізнався: обох рвало через інтоксикацію від перегріву. Через кілька днів знов обгоріли – знову рвало від сонця.

Хавка

Те ж саме і від переїдання. Мудрості - ні граму. Одна жадібність. У нас же було „все включене - аll”. Тому багато дам використовували це як команду „фас” на силу-силенну тістечок і тортів, а чоловіки на вино і пиво. Спека – вона і Африці спека з усіма наслідками.

Що людині треба для щастя? Повною мірою використати путівку. Нажиратися не варто, на пляжі, коли у вас „аll” можна перекусити чи заморити черв’ячка тістечками чи солодощами – почитайте це на сайті обраного вами готелю. Та й у спеку їсти не дуже тягне.

Якщо вам уже занадто захочеться - почитайте детектив, в крайньому випадку - шампунь.

На пляжі і на території готелю – бари, де все можна пити безкоштовно – вітчизняні, тобто єгипетські напої – пиво, вода, соки, фанта, сиропи, кола. Якщо б було не все включено – довелося б щоразу тягати гаманець. А так – не треба.

„Коли б я був султан – мав би 3-х дружин”

Познайомилися із гарною сім’єю Хусейна Сарі, єгиптянина, з Каїру. У нього надзвичайно гарні доньки і дружина. Та і сам він нічого. Обмінялися через розмовник кількома компліментами про сім’ї. Зробив кілька знімків. Домовилися, що вишлю їм фото мейлом.

Але потім з’ясувалося у нього є ноутбук – і перекинув йому одразу.

З’ясував у барі на пляжі – молодий і красивий єгиптянин має кількох дружини, сам живе в Каїрі. Цікаво, що вони там роблять без нього зараз?

А мій скарб завжди під боком.

З усіх зарубіжних каналів дізнався про смерть Майкла Джексона. CNN обговорює це з усіх боків, начебто стався якийсь видатний рекорд чи здобута перемога американської демократії. Шкода, що і ми так роздуваємо мильні бульки. Але море, сонце і вітерець повернули душевну рівновагу.

Увечері мої знайомі - сім’я Хусейна - поїхали зовсім. Дуже дякували за фото. Дівчатка дивилися захоплено і намагалися заговорити англійською. Але безуспішно – я щось лопотів французькою і показував, як Нікулін і "Брильянтовій ріці" – на мигах…

Злодії і в Африці злодії

На невелику ділянку нашого пляжу до лежаків пришли і підсіли 2 типи. Це були злодії. У них, крім підозрілої поведінки, відвертого полювання очима за речами, були ще й іншого кольору рушники! Не як з нашого готелю – жовті, а зовсім інші – різнокольорові: у одного синій, у іншого - білий.

Я їх помітив одразу ж – спочатку вони обдивились із верхнього ярусу самотніх людей. Потім дочекалися, поки така літня жінка піде купатися. Підсунули лежак до її лежака і сіли на ньому. В куточку, де це відбувалося, нікого, крім мене, не було.

Я спостерігав. Вони підсунулися лежаком до сумки на відстань руки і очікували моменту, щоб запустити лапу чи забрати зовсім. Помітили, що я постійно тримаю їх у полі зору. Курили.

Потім підійшов хлопець з обслуги пляжу нашого пляжу, і вони про щось заговорили. Охоронець запитав мене:

- Как дела?

- Плохо, - відповів я.

- Почему?

- Ти сам видишь? Пришли воры. Они хотят забрать вещи женщины и, может, других людей. Я это вижу и ты тоже.

Він промовчав, щось сказав арабською хлопцям і пішов до стійки бару метрів за 50.

Я зрозумів, що чекати захисту ні від кого. Дістав із сумки спортивний свисток – одразу засвищу, щойно їх рука потягнеться до сумки. Та і газовий балончик під рукою. Втім, з них буде достатньо і свистка – це буде психічна атака, як у фільмі „Чапаєв”.

Крикнув дружині з висоти, яка сиділа на мілині моря:

- Свєта, тут злодії прийшли!

Кілька росіян і поляків озирнулися. Не знаю, чи зрозуміли. Напевно, так, по присунули поближче свої речі.

Злодюги сиділи на лежаку і начебто байдуже спостерігали, курили, примружуючи очі.

Потім підійшли якісь поляки, які теж необачно кинули речі, я їм сказав, щоб береглися, бо тут крадії.

Вони, злодюги, закурили, так і не наважившись торкнутися сумки, яка була під самісіньким носом.. Забрали рушники і через дірку і живій огорожі перейшли на територію сусіднього пляжу.

Дружина день розповідала, як чоловік злодіїв прогнав.

Я їх, до речі, і сфотографував – "широкоугольник" дає змогу наводити начебто вбік, але захоплювати в кадр.

Так учергове розвіяв міф, що тут на пляжі під охороною нібито немає такого „добра”.

Сувеніри і вода

Потреби у воді у нас не було. Вистачало напоїв скрізь. Але – дружині захотілося заварити кави, яку вона на всяк випадок захопила з дому. Вода в магазинчиках біля готелів удвічі, а то і утричі дорожча. Ми пройшли у мінімаркет і купили – там найдешевше.

В міні-маркетах не треба торгуватися, бо там вказані ціни. Єдине, на чому ви можете програти, так це на курсі долара, який здаєте в магазині. В кінці червня 1$ = майже 6 єгипетських фунтів. До речі, там же купили книги і фотоальбоми по Єгипту.

Але на базарчиках варто торгуватися. Наприклад, за спеціальні китайські мокасини з гумовими шипами, в яких можна ходити по старих і гострих рифах і плавати у воді.

Дружина так торгувалася, а я кивав головою, що ми замучили 3-х продавців із різних бутиків. Але купили 2 пари мокасинів за 5$, коли в супермаркетах вони за 5$ одна пара. Але пильнуйте, торгуючись. Бо продавець, якщо він програв на мокасинах, втюкає вам підводний китайський фотоапарат за 10$, коли поруч ви зможете взяти його за 3$.

Маска і трубка мені коштували 10$ після торгування.

Мурена

Пішов знову купатися з маскою і трубкою. Заплив далеко від понтону і дивився на рифи і багатоступінчате дно. Краса! Раптом побачив велетенську мурену – метра 1,5 до 2-х. Спочатку вона плила біля рифів, а потім почала запливати в нору.

Проте все одне мені миттю перехотілося спостерігати за красою підводного світу Червоного моря, я миттю домолотив до понтона. На березі один українець розповів, що випадки укусів якоїсь там особливої мурени – смертельні. Гарантія видається. На всяк випадок я тепер знайшов статтю «Как кусает мурена» .

Але хто лякається на Червоному морі в Єгипті мурени, тому навіки закрита дорога у Крим. У 2007-му році мені «пощастило». У перший же день у Миколаївці мене вкусила скалапедра в своєму ліжку. І всі наступні 10 ночей перетворилися в очікування наступного укусу. В результаті тоді приїхав додому з відпочинку зі стресом і… виразкою шлунка. Так що єгипетська мурена була в морі, а не в ліжку. А це вже суттєвий плюс!

Екскурсії

Вартість екскурсій в Єгипті коливається. Ми з дружиною не були фанатами цього діла. Для нас основне - пляж, сонце, море, а не доба-дві в автобусах з кондиціонером. Ми милувалися по-своєму. І слухали розповіді про далекі подорожі інших.

Українці розказували, як вони їздили в Єрусалим. Віддали по 150 баксів за кожного. Це при тому, що ми в кінці червня купували путівку за 370$ у 4-зірковому готелі + все включено.

Але наших туристів не внесли у візу екскурсовода. Там росіянам не треба візу в Ізраїль, а нам, українцям, обов’язково. Отож, на кордоні Єгипту з Ізраїлем – в Табі – їх зняли з автобуса. Усім 3-ом українцям і українкам сказали: добирайтеся за свій кошт. І добиралися. Влетіли на всі 100%.

Нам радили погоджуватися на екскурсії, організовані туроператором, який вас привіз до Єгипту, адже він за вас відповідає. Вони хоч і дорожчі на 5-10-20 доларів, зате більше гарантій безпеки.

Підсумки

Жодним чином не намагався вас схилити відпочивати чи не проводити час в Єгипті, чи в іншому куточку земної кулі. Якщо читачі будуть наполягати – детально розповім про історію з укусом скалапендри в Криму у 2007-році і реакцію персоналу та медиків на це.

До цього часу не робив це тільки з тієї причини, щоб «не нашкодити вітчизняному розвитку туристичного бізнесу». Але, відпочивши за кордоном, зрозумів, що кожен вибирає те, що йому до смаку і що може оплатити.

Саме тому ми з дружиною любимо відпочивати на Одещині – на Чорному морі. Але це можливо тільки за гарної погоди.

Саме дощі в Україні змусили поїхати цього року до Єгипту у пік спеки – в кінці червня. Про що ми і не шкодуємо.

Фото автора.

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити