Валерій Дубіль: «Опікунська рада «Охматдиту» - це взірець для волонтерського руху»

Національна дитяча спеціалізована лікарня «Охматдит» - найбільша дитяча лікарня України, найкращий заклад у кадровому та технічному забезпеченні нашої держави. Щороку тут проводиться близько 7 тисяч найскладніших операцій.

В стаціонарі лікуються до 18 тисяч дітей, близько двадцяти тисяч отримують невідкладну допомогу в травматологічному пункті лікарні.

Та, на жаль, це не впливає на те, щоб заклад отримував належне фінансування.

Головною рушійною силою у здобутті коштів на порятунок онкохворих дітей була і є Опікунська рада онкогематології та трансплантації кісткового мозку, яка віднедавна стала Опікунською радою всієї лікарні «Охматдит».

Про це та інше в інтерв’ю з членом Опікунської ради, народним депутатом України Валерієм Дубілем.

- З 2009 року Ви входите до складу Опікунської ради онкогематології та трансплантації кісткового мозку . Розкажіть, будь-ласка, про цей орган.

- Опікунська рада Центру дитячої онкогематології та трансплантації кісткового мозку – це волонтерський орган, який 2 січня нинішнього року реорганізовано в Опікунську раду всієї лікарні «Охматдит».

У її складі представники благодійних фондів, громадських організацій, ЗМІ, бізнесу, громадські діячі, які дбають про благо дітей, котрі отримують медичну допомогу в лікарні. Ми залучаємо благодійну допомогу та надаємо благодійникам рекомендації щодо закупівлі для лікарні нового обладнання, реагентів, ліків тощо.

Торік, попри фінансову кризу, Опікунська рада залучила 12 млн. 700 тис. грн. на медичні препарати і реактиви. Додатково через Інтернет-ресурс було зібрано 895 тис. грн. За ці кошти придбано медичне обладнання, подарунки для важкохворих дітей, тощо.

Чотирнадцять діток, завдяки Опікунській раді, лікувалися за кордоном. А це десь 2 млн. 200 тисяч доларів США (більше ніж 18 млн. грн.), в той час, як держава спромоглась профінансувати в 2012 році лікування за кордоном дорослих і дітей разом лише на 14 млн. грн.

Цей волонтерський орган вирішує надскладні матеріальні питання. Мабуть тому, що люди, які входять до нього, щирі, віддані своїй справі. І потім, нічого недосяжного не буває, якщо ваші дії і помисли спрямовані на благо ближнього. Переконаний, ця Опікунська рада має стати взірцем для волонтерського руху у нашій державі, який щороку набуває все більшого розвитку.

- Серед членів опікунської ради Ви єдиний депутат. Чи допомагає Вам цей статус у підтримці лікарні «Охматдит» та у вирішенні нагальних проблем галузі охорони здоров’я загалом?

-Звісно, допомагає. Вдячний моїм колегам по комітету Верховної Ради з питань бюджету за погодження перерозподілу деяких видатків та передачу бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на 2012 рік для будівництва «Охматдиту». А це 180 млн. грн. Прикро, що попри погодження, лікарня так і не отримала ці кошти до кінця бюджетного року.

Тепер мій головний обов’язок - допомогти «Охматдиту» отримати цьогоріч з державного бюджету належні кошти на будівництво лікарні.

Надіюсь, що не буду єдиним народним депутатом Опікунської ради, оскільки проводжу відповідну роботу із створення у Верховній Раді міжфракційної депутатської групи «ДІТЯМ УКРАЇНИ – НАЙСУЧАСНІШУ ЛІКАРНЮ «ОХМАДИТ».

Що стосується моєї участі, як заступника голови бюджетного комітету Верховної Ради, у питаннях галузі охорони здоров’я в цілому, то ми разом із народними депутатами від опозиції комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я відпрацьовуємо шляхи співпраці, зокрема щодо спільних дій із збільшення державних видатків на цю галузь.

За мого співавторства вже зареєстровано проект Закону Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» (щодо скорочення державних витрат споживання та збільшення соціальних виплат) (реєстр. №2125). Якщо його буде прийнято, то видатки Міністерства охорони здоров’я збільшаться на 19,1%. Насамперед, мова йде про збільшення фінансування програми з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу.

- Які ще, окрім зазначених Вами змін до держбюджету, актуальні законотворчі ініціативи у сфері медицини?

- Наразі вкрай потрібним є проект Закону про визнання таким, що втратив чинність, Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо ліцензування імпорту лікарських засобів та визначення терміна «активний фармацевтичний інгредієнт», який зареєстрували мої колеги від опозиції (реєстр. №2196 – Авт.).

Нагадаю, що у липні 2012 року Верховна Рада ухвалила, а Президент підписав Закон України №5038 – VI. Зауважу, що депутатська фракція «БЮТ – Батьківщина» не голосувала за нього. Цей закон передбачає з 1 березня 2013 року ввезення медичних препаратів іноземного виробництва лише за наявності ліцензії на імпорт лікарських засобів.

Незважаючи на те, що визначено уповноважений орган, відповідальний за це ліцензування (Держлікслужбу, яка перенавантажена ліцензуванням господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами), Уряду потрібен час, щоб підготувати нормативно-правові акти для реалізації цього закону, а компаніям – імпортерам пройти процедуру ліцензування. Крім того, впровадження окремих положень закону потребуватиме фінансування з державного бюджету.

Така ситуація призведе до того, що офіційне ввезення ліків іноземного виробництва на територію України з 1 березня цього року буде заблоковано, а життя і здоров’я важкохворих громадян поставлено під загрозу.

Наприклад, через те, що в Україні немає аналогів, медичні препарати іноземного виробництва використовуються при лікуванні онкологічно/онкогематологічно хворих дітей у 97%, при лікуванні таких захворювань у дорослих – 80%, при гемофілії, метаболізмі – більше 90%, ВІЛ – інфекції, СНІДі, гепатиті, туберкульозі – 97%, діабеті, пульмонології, зокрема астмі – 100%, при застосуванні анестезії в хірургії – 97%, тощо.

Якщо цей закон почне діяти, це призведе до підвищення кінцевої ціни на ліки, послаблення конкуренції на ринку лікарських засобів та його монополізації.

Зважаючи, що мова йде про врятування людського життя, здоров’я наших громадян потрібно терміново припинити чинність цього закону. Відтак законопроект №2196, який подали нещодавно мої колеги, має стати першим законом, за який Верховна Рада має проголосувати персонально (поіменно).

Зауважу: найдорожче, що дарує Бог людині – це життя, а головний його скарб – міцне здоров’я. Я усвідомлюю це як людина, як син, як батько, як молодий дідусь. Сподіваюся такої думки і Президент, Уряд і мої колеги народні депутати.

Прес-служба народного депутата України Валерія Дубіля