«АКВАМАРИН» - вітчизняний мариністичний живопис ХХ-початку ХХІ століть

Елементи морських пейзажів з’являються у творах художників починаючи з Античного світу, але як самостійний різновид ландшафтного пейзажу, марина сформувався у XVII столітті в Голландії. Розвиток вітчизняної мариністики пов’язаний з епохою романтизму. Пізній романтизм та імпресіонізм мали свої впливи і на живопис початку ХХ століття.

Виставка, присвячена морській тематиці, відкрилася у Чернігівському художньому музеї.

На виставці мариністичного живопису з фондів музею представлено 19 творів вітчизняних художників, створених упродовж ХХ – початку ХХІ століть у різноманітних стилях та авторських живописних манерах. Найранішим за датуванням серед них є твір невідомого художника у сріблястих тонах з видом на морське узбережжя Сухумі «На березі моря» (1902).

Заслуговують на увагу окремі роботи художників, які народились чи працювали в Україні і віддавали належне марині, але цей жанр не був провідним у їх творчості. До яскравої серії подорожей належить імпресіоністичний пейзаж з елементами жанру Льва Крамаренка (1888-1942) «Абхазія. Гудауті. На березі» (1938). Різними за емоційною складовою і манерою виконання є полотна представників старшого покоління митців, учнів К.Трохименка – Г.Толпєкіна (1922-1990) та М.Бондаренка (1924-1983). Марина Григорія Толпєкіна «На околиці Сімеїзу» (1957) оспівує епічну міць та красу розгніваної стихії. Вона є одним з кількох варіантів виду на гору Кішка поблизу Сімеїзу. Натомість пейзаж-панорама Миколи Бондаренка «Порт «Новий Мангишлак» (1964), вирішена у яскраво-декоративній манері, розкриває тему життя порту, широко розповсюджену у морських пейзажах з елементами жанру. Робота не є мариною у чистому вигляді – вона включає елементи овіяного романтизмом індустріального пейзажу, який є тісно пов’язаним з діяльністю людини. До цієї теми звертався також українсько-вірменський художник Армен Атаян (1922 р.н.) у творі «В порту» (1959).

Особливе місце у розробці морського пейзажу в українському живописі посідає  кримська (Сергій Бакаєв (1922-2010) «Над Гурзуфом, 1960), а особливо одеська школа (Юрій Єгоров (1926-2008) «Рибальські човни», 1983, Ольга Котлярова-Прокопенко (1954 р.н.) «Сухий лиман», 2006). Заслужений художник України Євген Гордієць (1952 р.н.) у подібному до міражу фантастичному пейзажі «Тиша» (1981-1982 рр.) не відтворює якусь конкретну місцевість. Образи каміння, води, жінки, над якими панує медитативна тиша, символізують вічність і кохання.

Морські пейзажі митців, творче життя яких певний час було чи є пов’язаним з Черніговом і Чернігівщиною, викликають особливий інтерес. Серед них твори талановитих художників, що здобували професійну освіту в Москві і Петербурзі, викладачів чернігівської народної студії мистецтв та Івана Рашевського (1849-1921) «Босфор» (1908) та Арона Ржезнікова (1898-1943) «Море» (1926). Різні за стилями, художніми темпераментами, вони є зразками майстерного живопису і дають уявлення про художні смаки своєї доби. Серед інших робіт митців Чернігівщини переважають камерні роботи етюдного характеру 1950-1970-х років, зокрема, випускника Київського художнього училища Леоніда Петровського (1897- ?) «Ялта», 1956, експонента обласних виставок середини ХХ століття Володимира Мацка (1920-1971) «Сімеїз. Скеля «Діва» (1970), Василя Гринька (1922-1984?) «На узмор’ї» (1970) та інших. Серед імен художників, що уславили Батьківщину поза її межами – відомий чернігівський і московський художник-живописець та педагог Григорій Тарасевич (1898-?) («Етюд. Із серії «Ризьке узмор’я», 1962).

Серед чернігівських митців ІІ половини ХХ – початку ХХІ століть до морських та пейзажів з різними типами водойм, зверталися Володимир Ємець (1938 р.н.), Петро Орел (1931-2004) та Леонід Заборовський (1967 р.н.). Народний художник України В.Ємець у пейзажі «Венеція. Вечір» (1983) апелює до одного з улюблених мотивів І.Айвазовського – виду Венеції у різний час доби, а чорноморські краєвиди П.Орла і заслуженого художника України Л.Заборовського заворожують яскравим колоритом фактурного письма (П.Орел «Скеля «Вітрило», 1970, Л.Заборовський «Гурзуфська бухта», 2004).

У цілому, виставка репрезентує розвиток мариністичного живопису впродовж ХХ – початку ХХІ століть на прикладі творів вітчизняних художників з фондів ЧОХМ імені Григорія Галагана, які тематично об’єднують класичні та сучасні візії жанру.