Наснага

Ви знаходитесь: Культура / Архітектура / Ірина Фаріон набралася по вінця у Мотронівці

Ірина Фаріон набралася по вінця у Мотронівці

Так мало позитиву серед цієї кривавої війни і «мирного» лицемірства та брехні. І ось таке мені «причастя» випало.

Відвідала батьківщину великого П. Куліша, хутір Мотронівку (нині село Оленівка Борзнянського району Чернігівської области).

Їхала на запрошення моїх побратимів-свободівців, зокрема Дениса Попова, виступити на Форумі вчителів з доповіддю про правописні зміни, а також на сесії міськради легендарного міста Бахмача (поряд із Крутами), за що глибоко вдячна його мерові Павлові Шимку.

Проте понад мою мрію було увійти в Кулішеві сліди в Його Мотронівці. Того Куліша, який заповідав: «…своєї мови рідної і свого рідного звичаю вірним серцем держітеся. Тоді з вас будуть люде як слід, – тоді з вас буде громада шановна, і вже на таку громаду ніхто лапи своєї не наложить». То хіба не зрозуміло, чому таки «лапу наложили»??? Бо де вірність цій мові, і цій традиції? Там, де їх нема – війна.

Ця Мотронівка тепер Ганнина Пустинь. Тої Ганни Барвінок, що все своє життя присвятила мужеві, а Він їй фантастичний вірш, де виповів своє призначення погостювати на цій українській землі:

«Так, ми на те у наш убогий мир прийшли,
Щоб мову з мов людських, скалічену, забвенну,
З народних уст узять і в перло вознести….» .

І «возніс». Перекладаючи Біблію разом із І. Пулюєм, зауважив: «Біблія в мене перш усього – наука рідної Мови», «Не релігія, а словесність у мене на думці». Я щаслива, що неподалік від могил Куліша, Ганни Барвінок та Василя Білозерського знайшла слова свого улюбленого І. Пулюя, який 1880 року відвідав цей райський куточок і присвятив Кулішеві свою знамениту працю «Нові і перемінні звізди». Пулюй назвав Куліша Гетьманом України. «…Тож прийміть добродію, на спомин моє оповідання про зьвізди. Се те саме оповідання, котрого ви слухали «зоряної ночі» на Україні, у Мотронівському саду, коли ми, знуджені журбою над сумною долею України, літали думкою аж за небо, шукаючи для душі одради, а знайшовши її в законі не пропащої сили (тепер закон збереження енергії – І. Ф.), мужались на нове діло. Коли доведеться сему невеличкому писанню побачити світ під українським небом, то, може, буде воно маленькою одрадою і тим нашим землякам, що не шукають опіки у чужих, а знають, що сила і спасеннє лежить у нас самих: у праці над освітою і добробитом народа».

Панове! Ми теж з побратимами-свободівцями шукали «одради» в Кулішевому обійсті. І таки знайшли, бо і досі йде війна з нашою Українською правдою і здолати її не вдається і не вдасться нікому. Поверталися до Києва тим борзнянським шляхом, яким везли домовину з пророком нашим – Шевченком. Це єдиний правдивий шлях до відродження нашої Сили і тожсамости.

Дякую, Мотронівка. Я чула там подих наших геніїв. Навіть їхня смерть животворить більше, ніж життя мільйонів просто тіл… Тепло було і надійно. Набралася сили і снаги по вінця!

* * *

Так Ірина Фаріон описала у соцмережі Facebook свої відвідини батьківщини Куліша на Чернігівщині. І я там був, мед-пиво, щоправда, не пив, та й вуса не носив.

Щоб відвідати Обласний історико-меморіальний музей-заповідник Пантелеймона Куліша, відомий як хутір Мотронівка біля села Оленівка, достатньо звернути на кілька кілометрів на північ з Московської траси.