Останнє оновлення: 19:18 четвер, 26 листопада
пам'ять
Ви знаходитесь: Культура / Література / Vkraina / Пішов із життя літературознавець, поет, перекладач Олександр Астафґєв
Пішов із життя літературознавець, поет, перекладач Олександр Астафґєв

Пішов із життя літературознавець, поет, перекладач Олександр Астафґєв

29 жовтня від важкої недуги перестало битися серце професора Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктора філологічних наук, перекладача, поета Олександр Астаф´єв. Про це повідомив його син — письменник Анатолій Дністровий.

Олександр Григорович Астаф´єв народився 10 серпня 1952 року, на мисі Лазарєва Хабаровського краю (сьогодні – Російська Федерація), у радянському концтаборі, в сім`ї репресованих. Тут від рук вуркаганів загинув батько, талановитий музикант Григорій Астаф’єв. У 1953 р., після амністії, разом з матір’ю переїхав у с.Вовківці Борщівського району на Тернопільщині, де проживала депортована з Польщі мамина родина.

У 1980 році, у Львові, закінчив Український поліграфічний інститут (нині Українська академія друкарства), здобув фах журналіста. Працював кореспондентом тернопільської молодіжної газети «Ровесник», відповідальним секретарем Тернопільського міського відділення Товариства книголюбів, завідував редакцією образотворчого мистецтва і туристської літератури у видавництві «Каменяр». Навчався в аспірантурі та докторантурі у Києві, в Інституті літератури імені Шевченка НАН, де захистив кандидатську (1990) та докторську (1999) дисертації.

Із 1986 року по 2001 рік працював у Ніжинському державному педагогічному інституті імені Миколи Гоголя, де пройшов шлях від асистента до професора кафедри української літератури. Понад двадцять останніх років професор Олександр Астаф´єв працював на кафедрі історії української літератури, теорії літератури і літературної творчості Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

В останні п´ять років − доктор ґабілітований, професор філологічних кафедр Вищої лінгвістичної школи в Ченстохові та Вищої школи управління охороною праці у м.Катовіци (Польща). Як професор-гість читав окремі курси лекцій у Варшавському і Краківському університетах (Польща), Сорбоні та Паризькому інституті східних мов і цивілізацій (Франція), Грайсвальдському та Люнебурзькому (Німеччина), Будапештському (Угорщина) університетах.

Олександр Астаф´єв упорядник і редактор низки наукових, художніх і перекладних видань, член Національної спілки письменників України (1992), член Міжнародної асоціації україністів (1986), член вашингтонського відділення Міжнародного Пен-Клубу (2008), НТШ (2018). Лауреат літературних премій імені Бориса Грінченка (1995), Михайла Коцюбинського (2001), Всеукраїнської літературної премії імені братів Богдана та Левка Лепких (2009), Міжнародної премії в галузі художнього перекладу імені Остапа Грицая (2010), імені Якова Гальчевського (2020), імені Вільгельма Маґера (2020).



Автор поетичних збірок: «Листвяний дзвін» (вірші, поема, 1981); «Заручини» (вірші, поема, 1988); «Слова, народжені снігами» (лірика, 1995); «Зблизька і на відстані» (вірші, поеми, переклади, 1996, 2-е вид. 1999); «На київськім столі» (вірші, поеми, переклади, 2005); «Близнюки мої, очі» (вірші, переклади, переспіви, 2007); «Каталог речей (вірші, переклади, переспіви, 2008); «Львів. До запитання» (вірші, поема, 2008); «На березі неба» (вірші, 2013); поетичної трилогії «Турбулентна зона»: ч.1 – «Трагічна помилка небес» (2016); ч.2 – «Горіхові револьвери» (2018); ч.3 – «Сухі дощі» (2019). Він також видав книгу «Słowa, urodzony śniegem» (лірика, 2017) – польською мовою у перекладі Тадея Карабовича, Ірини Руденко та Вікторії Пашковської (м.Люблін).

Переклав: з англійської – твори Езри Павнда, Томаса Стернза Еліота, Вільяма Вільямса, Роберта Ловелла, Роберта Фроста, Карла Сандберґа, Сільвії Плат; німецької – Йоганна-Вольфганга Гете, французької – твори Віктора Гюго, Гійома Аполлінера, Жака Превера, Рене Шара; арабської – ліриків V-ХVІІІ ст., старонімецької і латини – пісні ваґантів і міннезінґерів; старофранцузької – поезії провансальських трубадурів; польської – «Кримські сонети» Адама Міцкевича (окреме вид. 2006) та його балади, окремі твори Зиґмунта Красінського, Юліуша Словацького, Болеслава Лесьмяна, Ярослава Івашкевича, Юліана Тувіма, Леопольда Стаффа, Кароля Войтили; болгарської – вірші Пенчо Славейкова, Пейо Яворова, Деньо Денева; чеської – лірику Вітезслава Незвала і Костянтина Бібла; словацької – Лацо Новомеського; білоруської – поетичні твори Янки Купали, Максима Богдановича, Алеся Рєзанова; російської – лірику Володимира Соловйова, Анни Ахматової, Марини Цвєтаєвої, Володимира Маяковського, Велимира Хлєбникова; вірменської – Аревшата Авакяна та з інших мов.

Автор низки монографій і літературознавчих книг, найважливіші з них: «Стилізація» (1998); «Лірика української еміграції: еволюція стильових систем» (1998); «Образ і знак» (2000); «Тема голодомору в українській літературі: спроба екзистенційного аналізу» [Das Thema des Hungertodes in der ukrainischen Literatur (Ein literaturhistorischer Ǜberblick). Greifswald: Ernst-Moritz-Arndt-Universität Greifswald, 2004]; «Поетичні системи українського зарубіжжя» (2000, перев. 2005); «Празька поетична школа» (2004, перев. 2010); «Поети «Нью-Йоркської групи» (2005, перев.. 2010); «Паризькі лекції» [Les conferences de Paris. − Paris, 2006]; «Ніжинська еміграція» (2006, у співавт.); «Теорія і практика українського перекладу» (2007, у співавт.); «Компаративний аналіз художнього перекладу» (2008, у співавт.); «Орнаменти слова» (2011); «Ренесансна література українсько-польського пограниччя» (2012); «Творчість М.К.Сарбевського і її рецепція в давніх українських поетиках XVII-XVIII століття» [Twórczość M.K.Sarbiewskiego i jej recepcja w dawnych ukraińskich poetykach XVII-XVIII w. – Kraków, 2014]; «Польські джерела творчості Петра Гулака-Артемовського» (2015); «Юрій Липа – читач і критик польської літератури» (2016); «Діалог літератур» (2018).

Нагороджений знаком «Відмінник освіти України» (1999), Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України (2000). Удостоєний медалі Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка «Будівничий України» (2001), Золотою медаллю Полонійної Академії, м.Ченстохова, Польща (2008), «Подяки Президента України» «за вагомий внесок у розвиток Української держави» (2009), Почесної грамоти Київської міської державної адміністрації (2011), ордена св. Кирила і Мефодія (2015), нагрудного знака «За наукові та освітні досягнення» (2016)

Твори Олександра Астаф´єва увійшли до вітчизняних та зарубіжних антологій, зокрема до американської «Antology of PEN» (2010), вони перекладені англійською, німецькою, французькою, болгарською, польською, російською, білоруською, грузинською та іншими мовами.

В останній рік життя вийшли такі підсумкові книжки Олександра Астаф´єва: «Вибрані поезії» за 1968−2019 рр. (2020, Львів: Піраміда), вибрані переклади «Біля чужого багаття» (2020, Львів: Піраміда), вибрана есеїстика «Розмова з бігуном на довгу дистанцію» (2020, Львів: Піраміда), дослідження «Тарас Шевченко і польська література: впливи, контексти, адаптації» (2020, Львів: Піраміда), «Українсько-польські літературні діалоги» (2020, Київ: Талком), «Польська та українська літератури доби Ренесансу і бароко» (2020, Київ: Талком, у співавт.).

SVOBODA.FM вислювлює щирі співчуття рідним та близьким Олександра Астаф´єва

закрити

Додати коментар:

SVOBODA LIVE! - YouTube
SVOBODA.FM - LIVE!
Listen on Online Radio Box! SVOBODA.FM

Архів прямих трансляцій на YouTube: YouTube.com/holovatenko

SVOBODA.FM на Apple Podcasts

Реклама на сайті SVOBODA.FM
Фотоновини

  На Чернігівщині продовжують воювати з нелегальними АЗС

SVOBODA.FM