Віра Курико про страждання, мрію створити школу репортажу, про літературу і кота Маркеса

«У дитинстві я всіх просила розповідати мені життєві історії, які записувала», – пригадує журналістка та письменниця Віра Курико, гостя чергового випуску проекту «Клуб книгомандрівників».

Цьогоріч книжка Віри Курико «Вулиця причетних, або Чернігівська справа Левка Лук’яненка» потрапила до фіналу конкурсу «Книга року ВВС-2020» у розділі «Есеїстика».

Усе розпочалося з репортажу про чернігівський період біографії Левка Лук’яненка та його арешт. Ким були люди, які в той час були знайомі з Левком Лук'яненком і тим чи іншим чином виявилися причетними до його засудження?

Не всі живі свідки тих подій погодилися спілкуватися з журналісткою, а деякі погодилися з осторогою. «Деякі з цих людей і досі бояться КДБ. Це може здатися дивним, але я запитала себе: як би я повелася на місці тих людей і в той час. І я не змогла відповісти» – говорить Віра Курико.

Видання книги репортажів стало можливим завдяки перемозі у конкурсі художнього репортажу «Самовидець» від видавництва «Темпора».

«Взагалі, жанр художнього репортажу в Україні зараз переживає відродження, – говорить Віра Курико. – Це саме той жанр, у якому я б хотіла працювати й надалі, він дозволяє поєднати літературу й журналістику. Життя цікавіше за будь-яку письменницьку вигадку. Як сказала польська журналістка та письменниця Ганна Кралль: Бог – великий сценарист».