Дві біди: Дороги і... "птахи"

Серед усіх проблем, що нині турбують жителів Прилук, стан міських доріг – найболючіша. І не лише для тих прилучан, котрі мають власний автомобіль і, що називається, своїми колесами прощупали кожну ямку й вибоїну на дорозі.

Не задовольняють міські магістралі практично усіх прилучан, яким небайдужа доля рідного міста та його престиж. Хоча, як придивитися уважніше, Прилуки останнім часом розбудовуються і красивішають (здебільшого за рахунок підприємців та меценатів).

А з іншого боку, як не прикро це усвідомлювати, – занепадають. Бо не вміють (точніше, не хочуть) його господарі перейматися загальноміськими турботами.

Куди ж-бо їм, тут хоча б із своїми особистими розібратися, поки ще при владі. А все інше – то чийсь клопіт, навіщо ж іще й чужим перейматися? Тому до ремонту та елементарного обслуговування асфальтового покриття доріг владні руки не доходять.

Візьмемо для прикладу мікрорайон Рокитний, де мешкає аж чотири депутати міської ради. Цей мальовничий куточок міста вирізняється з-поміж інших особливим, щоб не сказати унікальним, станом доріг.

Їдеш ними (чи то міським автобусом, чи власним автомобілем) – і почуваєшся вершником на коні. Підкидає тебе то там, то тут. Одне тільки гарно й трішки заспокоює – за кермом заснути неможливо! Все ж інше – жах.

І скільки б про це не говорили, як би не благали рокитняни міського голову Юрія Беркута звернути увагу на мікрорайон, не чує «його величність» голосу народу. А коли й вдається комусь достукатися до свідомості мера, відповідь одна: «Немає грошей, не заплановано!» Не царська то справа – дороги ремонтувати!

Щоправда, не на всі вулиці розповсюджується така мерська байдужість.

Приміром, Київська і частково Котляревського (де проживає Юрій Беркут) регулярно перевіряються дорожньою службою та підтримуються у належному стані. Це, звісно, добре, що хоча б центральна частина Прилук не примушує городян червоніти перед гостями міста.

Пустили трохи пилу в очі – от приїжджі й вважають, що наші дороги, хоч «боком котися» - рівненькі, відремонтовані, утримуються у зразковому порядку. Нікому й на думку не спадає, що та показовість завершується буквально за сотню метрів від центра. А хто досягне околиці – в того від приємних відчуттів і сліду не залишиться. Там на наших вулицях, як кажуть, і кінь не валявся.

Тротуарами та їхнім утриманням у Прилуках також ніхто не переймається. Знову ж-таки, за виключенням центральної частини міста.

Якраз там усе гаразд: і тротуари є, і асфальтове покриття відмінне. Дивуватися нічому: тими тротуарами ходять на роботу мер та його дружина – от і піклуються в першу чергу про себе, прикриваючись зламаними підборами якихось абстрактних прилучанок.

У цей час на околицях Прилук пішоходи змушені, ризикуючи життям, рухатись проїжджою частиною вулиць. Як і раніше, щоденно доводиться долати смуги дорожньо-тротуартних перешкод, добираючись з віддалених мікрорайонів.

За цим у міського голови голова не болить. Як, втім, і за тим, на які кошти проводити ямковий чи капітальний ремонт міських вулиць, адже державної допомоги замало. А відтак доводиться бідоласі вибирати: щорічно ремонтувати дороги у центрі Прилук чи розпорошувати копійки на околицях (мовляв: робимо ж! Чого вам ще потрібно?).

Втім, доріг і тротуарів подалі від центру практично ніхто з високопосадовців не бачить: для важливих гостей міста «потьомкінські села» Прилук давно заготовлені. Тож ніщо не примушує червоніти ні Юрія Беркута, ні його команду перед іноземцями і співвітчизниками.

Та гості приїздять і повертаються додому, а прилучанам з такими горе-дорогами доводиться жити, чекаючи кращої долі. А точніше, кращого міського керманича, який врешті-решт зможе по-господарськи опікуватися нашим спільним домом і порядком у ньому; не лише на словах, а й на ділі виконувати дані народу обіцянки. Бо ж хіба можна роками не планувати той же ремонт доріг та тротуарів і так відкрито нехтувати громадою, яка сподівалася, йдучи на вибори, на порядність та відповідальність міського голови?

Фото: Віктор КОШМАЛ