Землеробство замість хімізації. ФОТО

В мальовничому куточку Чернігова, неподалік від Десни стоїть справжнісінький замок — з баштами, флігелями та привабливим парадним.

Колись тут мешкав поміщик Глібов, а нині працює колектив наукової установи, що визначає основи державної політики в галузі аграрної мікробіології — Інституту сільськогосподарської мікробіології УААН.

Науковці, очолювані доктором сільськогосподарських наук, професором Віталієм Волкогоном вважають, що протягом останнього століття у нас розвивалось не землеробство, а агрохімія з безсистемним використанням агрохімікатів.

Про корисні мікроорганізми забули. І даремно, бо без них рослинам важко засвоювати поживні речовини. Відтак врожаї, незважаючи на зусилля, лишаються невисокими, а земля перетворюється на смітник хімічних елементів.

Історія Інституту сільськогосподарської мікробіології Української академії аграрних наук бере початок 1960 року, коли в Чернігові столичним інститутом землеробства був створений відділ сільськогосподарської мікробіології та імунології. Через дев’ять років науковий осередок отримав статус інституту.

На сьогоднішній день заклад є лідером в Україні з вивчення механізмів біологічної трансформації азоту та фосфору. Його вчені працюють за трьома головними напрямками — ґрунтова мікробіологія, захист рослин від шкідників та захист сільськогосподарських тварин від захворювань.

Колективом створено більше десятка мікробних препаратів для підвищення врожайності культур, діагностичні сироватки до патогенних вірусів, вакцина проти хвороби Тешена свиней, пробіотичні препарати для тваринництва тощо.

При інституті мікробіології діє колекція корисних ґрунтових мікроорганізмів для підвищення врожайності сільськогосподарських культур, яка має статус Національного надбання.

Агрохімія vs землеробство: глузд переможе?

«Всі розрахунки агрохіміків вже не один десяток років базуються на тому, що рослина стовідсотково поглинає всі поживні речовини, які вносяться в ґрунт — говорить директор Інституту сільськогосподарської мікробіології, професор, член-кореспондент УААН Віталій Волкогон. — Ідеї “першого агрохіміка” Юстаса Лібіха колись сприйняли надто буквально.

Насправді рослини дуже вибірково засвоюють те, що вносять агрохіміки. Наприклад, азот, і це доведено, засвоюється лише на 35-50 відсотків, а решта йде на забруднення довкілля. Це жах з точки зору екології».

Але є й соціальний бік агрохімії. За даними Віталія Васильовича, до половини всієї енергії, що задіяна в сільськогосподарському виробництві витрачається на виробництво, перевезення, складування та застосування азотних добрив. А практичної користі від цього не багато.

Агрохіміки нехтують ризосферою — середовищем мікроорганізмів, які заселяють область прикореневого ґрунту. А на переконання мікробіологів ризосферні мікроорганізми є свого роду органами травлення рослин, вони допомагають засвоювати поживні речовини.

“Якщо збільшити відсоток засвоєння добрив з 35 до 80-ти, то яка б користь була і аграріям, і довкіллю” — зазначає пан Волкогон. — І сьогодні це можливо за рахунок наших розробок — мікробних препаратів землеудобрювальної дії”. Лише минулого року чернігівські мікробіологи зареєстрували 5 таких препаратів.

Колорад не любить наших мікробіологів

“Наші мікробіологічні препарати цікаві не тільки тим, що зростає коефіцієнт засвоєння добрив — говорить професор Волкогон. — Вони впливають на ферментні системи рослин. В чому сенс? Рослина і без препаратів здатна засвоювати нітрати в необмеженій кількості. Вони не отруюють її. Просто йдуть в пул зберігання, в запасний фонд.

А мікробні препарати активізують ферменти рослин, і нітрати залучаються до синтезу білка (а не переходять в організм людини — авт.). Продукція, отримана з бактеризованих рослин, характеризується зниженим вмістом нітратів і підвищеним вмістом амінокислот та білків”.

“А візьміть проблему боротьби з колорадським жуком, — Віталій Волкогон порівнює між собою хімічні та біологічні препарати. — Жук надзвичайно пластичний до ядохімікатів, за одне літо він має до п’яти поколінь і тому швидко адоптується до отрути. Щоб цьому завадити зростає агресивність ядохімікатів, збільшується кратність обробок... В кінці-кінців — все це в нашій печінці.

Ми пропонуємо інше. Виділяємо природних збудників захворювань колорадського жука — із сотні знаходимо найагресивніший штам мікроорганізмів. І обробивши ним посіви картоплі, можемо спостерігати, як жук отримує так зване антифідантне захворювання — він перестає їсти через параліч щелепних м’язів. І через тиждень-два вмирає від голоду. Бактерія не шкідлива для довкілля, для теплокровних, в тому числі для людини.

І головне — жук не адоптується до препарату. В цьому плані наша розробка має великі перспективи. Але головна проблема — його серійне виробництво”.

Виробництво: проблеми і перспективи

“Років зо три назад ми звернулись до Кабінету Міністрів з клопотанням розробити концепцію відтворення вітчизняного виробництва мікробних препаратів” — розповідає Віталій Волкогон. — Начебто справа пішла: розробили програму, бізнес-план... Але зміна керівництва, зміна поглядів в різних міністерствах”...

А потреба в мікробних препаратах існує. І хоча аграрії ще не скрізь обізнані з вітчизняними розробками, що підвищують врожайність не забруднюючи землю, попит на них зростає. Якщо в минулі роки сільгоспвиробники Чернігівщини обробляли препаратами, виробленими інститутом на власних лабораторних потужностях, до 2-х тисяч гектарів, то в цьому — вже понад 7 тисяч.

Розраховуючи лише на власні сили — лабораторію в Чернігові та потужності на Південній дослідній станції в Криму інститут мікробіології цього року вже випустив понад 100 тисяч гектарних доз мікробних препаратів власної розробки — “Ризогуміну”, “Поліміксобактерину”, “Діазобактерину”, “Альбобактерину” тощо.

Проте, на думку пана Волкогона, скоро цього буде замало. Тому певний час тривали пошуки інвестора, який би вклав близько 3-х мільйонів гривень в створення виробництва в одному з пустих корпусів інституту, котре у перспективі задовольнило б потреби вітчизняних аграріїв.

На сьогодні такий інвестор вже є. Якщо все буде добре, то, можливо, скоро українські сільгоспвиробники почнуть купувати свої, нічим не гірші за імпортні — американські чи канадські мікробні препарати. І значно дешевші за ціною (на даний час препарати Інституту сільськогосподарської мікробіології УААН коштують в середньому близько 30 грн. за гектарну дозу, а імпортні — в межах 70 грн.).

“Від створення завершеного науково-виробничого циклу виграли б усі, — переконаний начальник головного управління агропромислового розвитку Чернігівської облдержадміністрації Анатолій Максак. — Адже, чим швидше винахід буде впроваджений в повсякденне життя виробників, тим ефективніше розвиватиметься аграрний сектор”.

“Я б міг сказати, що наука зараз слабо фінансується, і в нас нема обладнання. Але згадаймо Пастера, який робив відкриття працюючи на горищі, — посміхаючись говорить професор Волкогон, відповідаючи на запитання про народження відкриття. — Одночасно тут треба згадати філософський закон, коли кількість переходить в якість: ніщо на порожньому місці не виникає.

Відкриттю передує довгий і не завжди простий науковий шлях — аспірантура, дисертація, роки експериментів, усвідомлення світового досвіду... І з цього шляху треба не зійти, адже матеріальне забезпечення науковців, ви самі знаєте, яке”...

Здається, колектив Інституту сільськогосподарської мікробіології УААН, де працює 4 доктори наук і майже тридцять кандидатів з цього шляху не зійшов. В усякому разі, про це свідчать розробки мікробіологів, котрі знають не лише в Україні, а й далеко за її межами.