Страсті по «регіональній російській мові». Факти і коментарі політиків

Як повідомлялося, «регіонали» внесли у парламент законопроект про мову, згідно якого російська стане регіональною в 13 адміністративно-територіальних одиницях України, у тому числі і в Чернігівській області.

Внесений депутатами від Партії регіонів Сергієм Ківаловим і Володимиром Колесніченком проект Закону України «Про засади державної мовної політики» буде розглядатися вже на найближчій сесії парламенту.

Законопроектом збережено конституційний державний статус української мови. Разом з тим законопроектом визначається, що право на мовне самовизначення та вільне користування мовами у приватному та державному житті є невід'ємним правом людини і громадянина.

На території України гарантується вільне використання регіональних мов, до яких віднесено російську, білоруську, болгарську, вірменську, гагаузьку, ідиш, кримськотатарську, молдавську, німецьку, новогрецьку, польську, ромську, румунську, словацьку і угорську. Додано русинську, караїмську та кримчацьку мови відповідно до рекомендацій Верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин. Дія цього положення поширюється на ті мови, які є рідними для не менше 10% громадян, що населяють певну територію за даними перепису. За рішенням місцевої ради чи за результатами збору підписів в окремих випадках, з урахуванням конкретної ситуації такі заходи можуть застосовуватися до мови, регіональна мовна група якої складає менше 10 відсотків населення відповідної території. Чисельність регіональної мовної групи на певній території визначається на підставі даних Всеукраїнського перепису населення про мовний склад населення у розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

Стаття 20 законопроекту встановлює, що громадянам України гарантується право отримання освіти державною мовою і регіональними мовами або мовами меншин (в межах території, на якій поширена регіональна мова).

В усіх загальних середніх навчальних закладах забезпечується вивчення державної мови і однієї з регіональних мов або мов меншин. Об’єм вивчення регіональної мови або мови меншини визначається місцевими радами відповідно до законодавства про освіту з урахуванням поширеності цієї мови на відповідній території.

Телерадіоорганізації України можуть на власний розсуд вести мовлення державною мовою, регіональними мовами або мовами меншин, мовами міжнародного спілкування та іншими мовами, – як однією, так і кількома мовами.

Рекламні оголошення, повідомлення та інші форми аудіо- і візуальної рекламної продукції виконуються державною мовою або іншою мовою на вибір рекламодавця (стаття 26).

Українська мова залишиться виключно єдиною мовою Збройних Сил України та інших військових формувань (стаття 29).

Трішки статистики від «Главной»:

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року українську мову вважали рідною 67,5% жителів України, що на 2,8% більше, ніж за даними перепису 1989 року. Російську мову визначили як рідну 29,6% населення, у порівнянні з минулим переписом населення цей показник знизився на 3,2%. Частка інших мов, які були вказані в якості рідної, становила 2,9%.

- Які загальні наслідки для регіону у загальнополітичному контексті матиме цей законопроект? Протистоянню чи консолідації суспільства він сприятиме? Наскільки взагалі актуальне це питання на даний момент для країни?
- Які наслідки для освіти і медіа-простору? Адже схоже на те, що регіональна мова буде обов’язковою в шкільних програмах.

Михайло ПЕТРУЩЕНКОВ,
депутат Чернігівської міської ради, Перший секретар міської організації КПУ:

- К Вам встречный вопрос. Вы считаете, что русскоязычные граждане испытывают какие-то трудности в реализации своих прав?

- Могу сказать по себе. Я читаю, все прекрасно понимаю, пишу. Но не говорю, потому что ломать в 70 лет свой язык я просто напросто не имею права. Мне мать подарила его на всю жизнь, и я им пользуюсь. Поэтому как депутату горсовета мне приходится выступать на русском языке, это воспринимается нормально. Однако политологи, когда подводят итоги, говорят, что вот он ни разу не произнес ни одного украинского слова.

Во-вторых, приобщение к русской культуре – это великое дело. Мы будем только богаче в культурном отношении, интеллект будет выше.

- Еще один встречный вопрос. Поскольку русскому языку в регионе законопроектом предоставляется официальный статус, он будет обязательным предметом во всех школьных программах. Не будут ли дети ущемлены в праве выбора иностранных языков? А если, к примеру, ребенок хочет изучать кроме родного украинского такие иностранные языки как английский, французский и арабский? Как с этим быть?

- Я думаю, что русский язык для украинцев нельзя считать иностранным. Это родственный язык. Конечно, нужно ввести больше часов для изучения русского языка и не ограничивать прав учащихся выбирать себе для изучения любой другой иностранный язык. В этом, по-моему не должно быть противоречий. Всегда на Черниговщине в школах раньше при СССР русский и украинский языки шли рядом, и это не мешало школьникам быть высокообразованными людьми.

- Какой язык, на ваш взгляд, нуждается в большей поддержке в Черниговской области? Русский или все-таки украинский?

- Вы очень правильно поставили вопрос. Мы живем в государстве, в котором государственным языком является украинский. Ему необходимо уделять достаточно внимания, чтобы он развивался, пропагандировался и так далее. В то же время русский язык как инструмент общения между людьми надо поощрять, его надо допускать в суды. Мы дошли уже до того, что русскоязычный гражданин должен нанимать себе в суде переводчика. Это ненормально. Потому что трактовать свои права так, как требуют наши украинские законы, русскоязычный гражданин просто неспособен. Тем самым его права нарушаются.

Костянтин ІВАНОВ,
Президент Чернігівської торгово-промислової палати,
депутат міської ради, партія «УДАР»:

- Запропонований відомими «українськими патріотами» з Верховної Ради – Вадимом Колесніченком та Сергієм Ківаловим проект закону «Про засади державної мовної політики» (на сайті ВР №9073), являє собою яскравий приклад створення небезпечного та лицемірного «опусу» на тему: «Як передати Російській Федерації контроль над інформаційним простором України».

Не дивно, що серед авторів проекту цього Закону, немає жодного науковця чи спеціаліста, який би професійно знався на українській мові. Над проектом працювало шестеро - двоє названих вище, а також:

- Монастирський А. І. генеральний директор Всеукраїнської благодійної організації «Єврейський фонд України», Всеукраїнська громадська організація «Єврейський форум України»;

- Товт М. М. - Почесний голова Демократичної спілки угорців України,

народний депутат України ІІ скликання;

- Божеску А. - відповідальний секретар Міжрегіонального Об’єднання «Румунська Спільнота України»;

- Бортнік Р.О. – голова Всеукраїнської громадської організації «Правозахисна організація «Спільна Мета».

Залишимо, поки що у спокої борців за щастя румун та угорців в Україні, більш цікавою є постать останнього, Романа Бортніка, що є помічником-консультантом В. Колєсніченка. Крім цього Бортнік є співкерівником ГО «Рускоязичная Украина».

Депутат Колесніченко та його помічник-консультант Бортнік давно і близько співпрацюють із своїми московськими партнерами. Наприклад, мають сторінку своєї ГО «Русскоязичная Украіна» на сайті департаменту зовнішньоекономічних зв’язків Москви. У Державній Думі Російської Федерації, під час круглого столу, що його зібрав відомий персонаж і навіть персона нон-грата депутат Думи Затулін, пан Бортнік заявив: «Что касается вообще проблем русского движения Украины… Мы полностью проигрывали и проигрываем информационное поле в Украине…».

Другою проблемою було названо необхідність створення «огромной большой российской партии», яка б фінансувалась із зовнішніх джерел. Напряму фінансування від РФ названо не було, але не думаю, що щось інше малося на увазі у стінах російського парламенту.

Замислимось, що може викласти у законі, що регулює головне питання гуманітарної та внутрішньої політики України людина, яка знаходиться із нами у боротьбі? Яка натякає на фінансування російської політичної організації ззовні?

Ми, виявляється для Бортніка не співвітчизники, а «опоненти»? А якщо Віктор Янукович гарантує, що Закон буде стояти на сторожі держави і українського народу, незалежно від політичних уподобань, то може нагадати пану Бортніку, на всяк випадок, Статтю 111 Кримінально-процесуального кодексу України, яка так і називається «Державна зрада»?

Там так зрозуміло все написано про інформаційну безпеку у тому числі: «Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи ІНФОРМАЦІЙНІЙ безпеці України; перехід на бік ворога в умовах військового стану або у період збройного конфлікту, шпигунство, НАДАННЯ ІНОЗЕМНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ або їх представникам допомоги в проведенні діяльності проти України –карається позбавленням волі на строк від 10 до 15 років».

Михайло ЧЕЧЕТОВ,

- Закон делается не для одного села или города. Закон делается для Украины. Наша большая украинская семья по национальному составу неоднородна. У нас проживают не только украинцы. Если бы у нас было 100% украинцев…

- … У нас проживают и украинцы, и россияне, и белорусы. А исторически сложилось так, что половина населения говорит на русском, половина – на украинском. Хотя мы разных национальностей. Мы хотим, чтобы в нашей большой украинской интернациональной семье был лад. Поэтому, с одной стороны, язык должен цементировать нацию и народ. Язык – это цемент. А с другой стороны в качестве цементирующего выступает единый государственный украинский язык. Его статус прописан в Конституции. Но, чтобы семья была дружной, мы должны создать комфортные условия в языковой сфере и другим национальностям. Для которых родным является другой язык в разных регионах. И с этой точки зрения как раз этот закон и принимается. То есть он сохраняет статус единого государственного украинского языка, который будет цементирующим. А с другой стороны он создаст комфортные условия в языковой сфере в разных регионах для разных национальностей. Я думаю, что тогда наша семья будет очень дружная.

- Возможно, что цель благородна. Но разве носители русского языка как-то ущемлены в правах?

- В некоторых регионах ущемлены. Если я приезжаю в Крым, там точно считают, что ущемлены. В Николаевской и Днепропетровской областях в какой-то степени тоже. Зависит от конкретной территории. Поэтому не значит, что данная версия законопроекта будет полностью принята. Она будет корректироваться, меняться.

Еще раз подчеркну. Мы не хотим этим законом внести раскол. Мы хотим сделать нашу единую украинскую семью еще более дружной.

К примеру, у отца два сына. Один хочет быть артистом, второй – футболистом. Если отец скажет, что хочет двух артистов, то сын из дому уйдет.

- Возможно, корень языковой проблемы находится совершенно в другом направлении? Ведь, когда человек садится в ту же маршрутку, он не слышит качественной украинской музыки или высокохудожественных программ. При том, что они есть. Он слышит в основном русскоязычный «шансон». И с местным украиноязычным продуктом негусто в принципе.

- Правильно. Государство должно подкреплять статус единого государственного украинского языка. В первую очередь культурным продуктом: эфиры, спектакли, концерты, песни. Таким образом надо подкреплять, чтобы статус не провисал. Декларированный статус языка есть, но на нем говорить не хотят, поскольку нет национального продукта ни в культурной, ни в политической, ни в литературной. Надо подкреплять. И это будет делаться.

Государственный язык у нас один – украинский, но под сердцем у каждого свой.

- А как быть родителям и ребенку, если его заставят учить еще и «региональный» язык?

- Государство должно создать условия, чтобы родители смогли в любом регионе отдать ребенка в школу с таким языком, на котором они хотят получить образование. Допустим, это русскоязычная среда в Крыму. Но должна быть школа и украинская, куда дети будут ходить и учиться. С моей точки зрения языки надо учить на равных: русский, украинский и английский. Я как доктор наук и профессор своим студентам говорю: «Для того, чтобы вы имели перспективы в карьере, вы должны соблюсти три условия. Первое – получить хороший диплом. Не просто бумажку получить, а качественные знания. Блестящее владение компьютером – это два. И как минимум надо знать в совершенстве три языка. При таких условиях вы сразу же уходите в отрыв».

Моя выросшая в русской среде внучка учит и русский, и украинский, и английский. Сама она грузинка, ей 8 лет. Грузинский знает тоже.

Володимир СТУПАК,
голова Чернігівської обласної організації Української народної партії,
народний депутат України четвертого скликання, працював у Комітеті з питань науки і освіти Верховної Ради:

- По-перше, хочу заявити, що законопроект № 9073 «Про засади державної мовної політики» Колесніченка і Ківалова суперечить Конституції та діючим законам України.

По-друге, ні в кого не виникає сумніву, що він створений саме під російську мову, а мови інших національних меншин є просто прикриттям. Мета партії регіонів будь-яким способом, в обхід законів, надати російській мові статусу державної. І це ганебно! Партія влади нищить мову держави, якою керує.

По-третє: мета авторів законопроекту – збурити суспільство, загострити суспільно-політичну ситуацію в державі, щоб відвернути увагу людей від провалу задекларованих реформ та погіршення життя громадян.

- дуже великих фінансових витрат держави і кожного громадянина (заміна паспортів, трудових книжок, дипломів, свідоцтв та інших документів);

Існує красива прописна істина: «Скільки мов людина знає, стільки разів вона народилася». Але, з іншого боку, як казав один симпатичний чоловік: «В Україні не існує мовної проблеми як такої, бо населення можна умовно поділити на «украиноязычное» и «украинопоющее».

У будь-якому випадку авторам різноманітних революційно-політичних ідей варто ретельніше вивчати історію і координувати різкі рухи з потребами своїх громадян. Адже мовне питання у списку цих потреб займає далеко не перше і навіть не друге місце, вимагаючи іноді зовсім інших рецептів для «лікування».

Схеми управління територією мають відповідати споконвічним традиції і ландшафту, які не терплять насилля над собою. Саме цей аспект є ключовим у правдивих книжках з української історії. Можливо, їх просто хтось не зовсім уважно читав.