Наука війни і єдності - фоторепортаж

«Найважче у Варшаві бути почутим студентами і викладачами під час зустрічі на фотовиставці «Чернігів - час війни,2022 р.» в Інституті Археології Варшавського Університету»,- міркував після приїзду до столиці Польщі.

Адже у Варшаві Україна присутня скрізь – постійними новинами на телебаченні, прапорами у місті, часто українською мовою, спільними заходами, в тому числі мітингами, які я бачив...

ДОПОМОГА ДРУЗІВ

Емоції  завжди  самобутні.  Вони будуть зрозумілі  на виставці – вирішив я. Переповім найболючіші хвилини, пережиті  до  і після з початку широкої війни. Бо знімав  в оточеному місті під час постійних повітряних тривог, обстрілів і пожеж у різних кінцях Чернігова.

Щоб не  забути важливого, зробив анонс і попросив чернігівців: написати про найважливіше, що треба сказати про Чернігів і війну.  Посипалися коментарі.  Майже всі про те, що я й планував сказати.

Найбільше  запам’яталася  метафора Володимира Ворони: московська орда, як рослина-паразит, де вона не поселиться, вважає, що то її територія і смокче соки народу.

НА ВИСТАВЦІ

Зустріч зі студентами та викладачами, а також українцями, які зараз знаходяться у Польщі, модерував  Darek Blaszczyk. Він разом з колегою  Володимиром  Пилипенком  і готували виставку до показу.

Декан відділу Археології Варшавського університету (Wydział Archeologii Uniwersytetu Warszawskiego) – професор Бартош Контни (prof. Bartosz Kontny), відкриваючи зустріч, сказав про важливість таких виставок, щоб не забувати про те, що Україна зараз бореться «За нашу і вашу свободу». Це одне із гасел повстання поляків  ще у складі  російської імперії. І додав,  він радий, що Відділ Археології зміг долучитися до організації виставки.

Доктор Даріуш Блащик (dr Dariusz Błaszczyk) висловився про історичне значення Чернігова, про його минуле. Акцентував увагу на тому, що Чернігів – місто близьке для Відділу Археології, адже впродовж кількох років відбувалася спільна українсько-польська експедиція із дослідження у Шестовиці.

ПІДГОТОВКА  ДО ВІЙНИ

Я подякував народу Польщі  і кожному поляку за ту допомогу, яку   вони надають народу України: і політичну, і військову, і гуманітарну для нашої спільної перемоги над  жорстокою і дикою бандою кочівників зі сходу, якщо висловлюватися  історичними термінами. Адже ми боремося «За нашу і вашу свободу».

Сказав, що зйомка, а значить фотографії і виставка  були б неможливими, якби не  вивчив «науку   війни». Спочатку в армії на навчаннях, в жорстоких  умовах зими за Полярним колом.

Потім на практичних навчаннях  журналістів роботи в умовах війни починаючи  із 2014 року. Поїздки, як журналіста і волонтера, на тільки-но звільнені території Донбасу улітку 2014 року і поїздки туди кілька років поспіль.  Багатокілометрові чергування  по бездоріжжю на  українсько-російському кордоні  і навчання та стрільби  з людьми, які мали бойовий досвід.

Вся ця «наука війни» дозволила  підготуватися  і підійти до  24 лютого 2022 року без страху, як і до журналістської роботи, яку засвоїв майже на відмінно у столичному  Національному університеті імені Тараса Шевченка.

ВІЙНА ЦЕ – ВАЖКА РОБОТА

Розповів, як місто переживало  блокаду під постійними обстрілами. Як працювали військові, самооборона, рятувальники ,волонтери, лікарі,  комунальники, пекарі… за відсутності електрики, води, газу, зв’язку,Інтернету. Про черги  до аптек, за хлібом,  водою, в яких під обстрілами гинули цивільні чернігівці.

Як найбільше боялися гудіння російських  літаків-бомбардувальників. Вони скидали  некеровані бомби, від яких не сховаєшся і розстрілювали житлові будинки, школи, а російська артилерія винищувала цілі райони забудови Чернігова…

СВОБОДА КРІЗЬ СЛЬОЗИ

Найбільше  непокоїло те, що під час  блокади міста у наших воїнів можуть закінчитися боєприпаси захищати Чернігів. А під час однієї з поїздок на велосипеді в оточеному місті побачив наш підбитий  танк, який везли  на трейлері по теперішньому проспекту Левка Лук’яненка. «Туман» прикрив очі так, що я зупинив велосипед і не зміг їхати, а фотографувати його  було не можна…

…Коли розповідав про пережите  в Чернігові на зустрічі у Варшавському  університеті, а перекладач озвучував польською,  бачив сльози  на очах  українських і польських жінок. Вони відчули  біль мого народу. 

ПОЛЬСЬКОЮ про ВИСТАВКУ

Чернігівець, кандидат історичних наук, доцент та один з організаторів виставки Володимир Пилипенко розповів польською про історію  Чернігова, 400-ліття одержання містом Магдебурзького права, про роботу чернігівців під час оточення і  прокоментував кожен фотознімок, щоб викладачі і студенти розуміли світлини та відповів на запитання.

Народний артист України Валерій Чигляєв разом із режисером Заріною Арчаковою подякували Польщі та усім країнам світу, котрі допомагають та підтримують Україну.  А чернігівка Нінель Орешко, яка виїхала до цієї країни під час воєнних дій, подякувала полякам за гостинність і все, що вони роблять для нашої спільної перемоги.

ПОДЯКА

Під час зустрічі, я особливо відчув, як це важливо поєднати зусилля у боротьбі зі спільним жорстким ворогом. Він хоче знищити світовий порядок,  відібрати свободу і незалежність у народу,  стерти Україну з карти Європи. ЄДНІСТЬ допомагає нам у боротьбі зі спільним ворогом  .

Не було б єдності - не було б виставки. Тому дякую, професору Бартошу Контни та доктору Даріушу Блащику  за допомогу в організації виставки.  Дякую за підтримку проєкту VAHA , менеджеру проєкту Art and Media Hub (Chernihiv) в рамках проєкту ThisPlace - dialogues on cultural heritage  (Діалоги про культурну спадщину)  Олені Росстальній.

Окрема подяка  Володимиру Пилипенку  також  за багатогодинні екскурсії Варшавою.  Без допомоги УСІХ ДРУЗІВ виставка і  зустрічі у Варшаві були б неможливими.  Дякую  і Олександру  Майшеву  за інформаційну  підтримку  в соціальних мережах.

Владислав САВЕНОК

Фото автора та Інституті Археології Варшавського Університету