Дело - труба! ©

Ви знаходитесь: Політика / Україна / Газоват: Хто винний, або чи йти на пікет?

Газоват: Хто винний, або чи йти на пікет?

Ініціатива провести пікетування російського консульства 13 січня викликала неоднозначну реакцію чернігівців.

Поблукавши Мережею, назбирав підбірку головних аргументів конфліктуючих сторін в газовому питанні. Тож вирішувати Вам, на чиєму боці бути. І чи брати участь в пікетуванні російського консульства.

Звичайно, аргументи кожної сторін можна продовжувати і далі. Особливо зважаючи на динамізм зміни ситуації довкола газового конфлікту.

Пропоную читачам залишити свої аргументи „за” чи „проти” в коментарях – в суперечці народжується істина!

Аргументи „за” участь у пікетуванні

Незважаючи на всі гучні заяви на найвищому рівні (Путін, Медведєв, Міллер) про „крадіжку” Україною газу, жодного документу, що підтверджує ці звинувачення не було надано.

Росія перекрила газ європейським споживачам, а перекинула звинувачення на Україну.

Росія свідомо і цілеспрямовано пішла на крайні заходи – відключення газу для України та транзиту через Україну, не використавши всіх інших попереджувальних засобів, наприклад, часткова подача газу.

Відключення газу Україні та Європі свідчить не про конструктивну позицію Росії, а навпаки, про тиск, про бажання пограти м’язами перед Україно і Європою. Росія демонструє свої можливості впливати на події в Європі і показує свою силу тим державам Центральної та Східної Європи, які на відміну від Німеччини, Франції та Італії, не схильні йти в фарватері російських інтересів.

Росія навмисно пішла на конфлікт, щоб зробити максимальною ціну газу в умовах здешевлення нафтопродуктів на світових ринка.

Ціна в 450 та 470 доларів за тисячу кубометрів газу, що зараз пропонує Росія є необгрунтованою.

Російська сторона постійно збільшує вартість газу для України, водночас відмовляється переглядати тариф на транспортування газу територією України.

Росія має забезпечувати технічний газ для транспортування європейського газу територією України, російська сторона маж протилежну позицію.

Необхідно підтримати позицію української влади, яка нарешті публічно виступає єдиною в питанні газового конфлікту.

Росія прагне дискредитувати Україну перед Європейським Союзом як ненадійного партнера-транзитера газу, і таким чином домогтися контролю над українською газотранспортною системою.

Нагнітаючи ситуацію довкола "крадіжки" Україною транзитного газу, Росія хоче продемонструвати, що європейським країнам краще скоріше вирішити питання відносно будівництва "Північного потоку" (осінню 2008 року почалася процедура здобуття дозволу на будівництво по дну Балтійського моря газопроводу Nord Stream між Росією і Німеччиною. Своє схвалення повинні дати уряди Швеції, Данії, Фінляндії, Німеччини, Естонії, Латвії, Литви і Польщі. Аналогічна ситуація і з бажанням Росії будувати „Південний потік”- система нових газопроводів, які з'єднають Росію і Європейський Союз по дну Чорного моря.

Українська сторона програє російській інформаційній війні, яку Росія веде на Заході, в себе в Росії і навіть в Україні через підконтрольні ЗМІ.

Російська газова війна – відповідь Росії на проєвропейську позицію України, відповідь на позицію щодо Грузії, Голодомору, Мазепи, Шухевича і т.д...

Російські дії було ретельно сплановано заздалегідь і такий розвиток подій є наслідком принципів, прописаних в енергетичній стратегії Росії і прийнятих 2003 року, де сфера енергетики є засобом внутрішньої і зовнішньої політики держави.

Аргументи „проти” пікетування російського консульства

Це Україна не виконує своїх зобов’язань на „прокачку” газу в до Європи і відбирає європейський газ для роботи турбін, що прокачають газ до Європи. Росія наполягає, що згідно попереднім домовленостям ще 2002 та 2006 років прокачку газу Україна має здійснювати за власний рахунок.

Це Україна першою припинила транспортувати газ європейським споживачам, перекривши вентилі.

Газовий конфлікт спровокований Україною, оскільки керівництво (Тимошенко и Ющенко) не може поділити вплив на газове питання та прагнуть створити схему постачання газу через посередників з метою власного фінансового збагачення. Ющенко хоче зберегти посередника „Rosukrenergo” пана Фірташа, який зараз фінансує Президента.

Україна ще винна Росії 614 млн. доларів – це штрафна санкції виставлені за несвоєчасні розрахунки „Нафтогазу” за газ. Україна не визнає цього боргу і наполягає на судовому вирішенні цього питання.

Україна нерозумно відкинула „суперпропозицію” Газпрому по ціні 250 доларів за тисячу кубометрів газу на 2009 рік .

„Rosukrenergo” подала позов на "Нафтогаз України" в Арбітражний інститут торгівельної палати Стокгольма. Туди ж з позовом за невиконання умов транзитного контракту звернувся "Газпром"

Президент Дмитро Медведєв повідомив, що в 2008 р., коли Росія продавала Україні газ по $179,5 за 1000 кубометрів, українським споживачам він діставався за $320. «Вся ця маржа осідала в кишенях невідомих структур», і використовувалася «для досягнення якихось політичних цілей», вважає Медведєв.

Ілюстрації: Представництво України при ЄС