Кого захищають за шмат пирога від Сороса?

Нещодавно у деяких виданнях Чернігова з’явився звіт про перевірки ізоляторів тимчасового тримання (ІТТ) – приміщень, де «замикають» підозрюваних у злочині. Перевіряли, – чи добрі там умови для «проживання».

Здавалося б, нічого особливого. Ось тільки… Вгадайте, хто перевіряв? Прокуратура? Головний міліціонер області? Представники міністерства? Чи адвокати затриманих? Ні!

Перевіряли ізолятори цивільні особи, які не гребують взяти дещицю американських грошей на свою „перевірочну” діяльність в Україні. Як вони переконують (і, можливо, самі в те часом вірять), ця діяльність – в наших з вами інтересах.

Називають вони себе «Мобільні групи з прав людини». У жовтні перевірили ІТТ в Ічні та Прилуках. У листопаді були перевірені ізолятори в Городні та Щорсі. Роботи вистачає: в області 22 райони.

Як відзначили контролери, ізолятори відремонтовані, замінені вікна, у кожній камері є гаряча і холодна вода. Щоправда, ремонтувати ІТТ доводиться з так званих «позабюджетних джерел». Тобто, начальству ізолятора доводиться у когось просити гроші. Або не просити, а… „стимулювати” якось інакше.

У звіті для преси також сказано: «Всі камери відвіданих ІТТ обладнані умивальниками, санвузлами, працює припливно-витяжна вентиляція, обладнані індивідуальні спальні місця, столи для приймання їжі, приліжкові тумбочки для зберігання особистих речей утримуваних, в усіх спецустановах встановлені холодильники для зберігання продуктів харчування спецконтингенту. Умови утримання та харчування в ІТТ задовільні. Прогулянки – по 1 годині. Проблем з отриманням передач немає».

ІТТ перевіряли представники таких організацій:
1) Чернігівський громадський комітет захисту прав людини;
2) Чернігівська міська молодіжна громадська організація «Молодіжна альтернатива» (ЧММГО «М’АРТ»);
3) Чернігівський жіночий правозахисний центр;
4) Чернігівське обласне відділення Всеукраїнської громадської організації «Громадський контроль».

Як же старанно у своїх назвах вони намагаються підкреслити, по-перше, своє начебто місцеве походження, а, по-друге, свій громадський чи правозахисний характер. І розрахунок правильний: хто може бути проти захисту своїх (?) прав, своєї ж громади, зрештою – власної «малої» батьківщини? А, між тим, в овечій шкурі…

«Чернігівщина» писала у №11 від 11 березня 2010 року про так званий «іспит гостинності для України». Йшлося про те, що на американські гроші організація «Чернігівський центр прав людини» перевіряє дотримання прав… мігрантів з Азії та Африки, яких виловили прикордонники. Тобто, вони переймалися правами порушників нашого державного кордону.

Зачиненого в ІТТ назвати злочинцем може лише суд. До того він – підозрюваний і, можливо, навіть невинуватий. Логічно виникає запитання: скількох серед затриманих звичайно виправдовують? Яка частка «клієнтів» ізолятора – чесні люди? Ті, хто особисто перевіряв ізолятори, відповіли так:

«Наскільки я знаю, останні дані по Україні – менше 0,5%. У 1937 році в СРСР було близько 10% виправданих. За царя було понад 30%. Дані озвучувала Українська гельсінська спілка», – розповів Віктор Тарасов, виконавчий директор Чернігівського громадського комітету захисту прав людини.

«У нас такої статистики нема. Мабуть, лише в міліції», – відповіла Алла Лепеха з «Чернігівського жіночого правозахисного центру».

«Такої статистики, мабуть, ніхто не веде», – припустила Тамара Петрова, голова ЧОВ ВГО «Громадський контроль».

Не навели конкретної статистики і в міліції. Проте стає зрозумілим, чому за часів «Великої чистки» й царя-батюшки звільняли значно більше затриманих: зараз випадково до ізолятора не потрапляють.

«За 5 років я не пам’ятаю таких випадків. У нас немає незаконних затримань. Інакше співробітника міліції чекатиме покарання аж до кримінальної відповідальності», – відповів Сергій Бриль, начальник відділу зв’язків з громадськістю УМВС України в Чернігівській області. І натякнув, що дехто сам не проти потрапити до ІТТ на повне утримання з триразовим харчуванням і новою білизною.

Чи можна захисників порушників закону називати правозахисниками?

Хто платить, той і замовляє музику, – каже народ. Або так: хто дівчину пригощає, той її і «танцює». Перші три з названих організацій регулярно отримують фінансування з-за кордону. Зокрема, від фонду «Відродження» старого масона Джорджа Сороса.

Одна лиш ЧММГО «М’АРТ» «висмикнула» в 2010 році щонайменше 640 тисяч гривень (більшу частину з 1,1 мільйона гривень, виділених «Відродженням» для «грантоїдів» у Чернігівській області). У 2009 році «М’АРТ» отримала звідти ж ще більше – 93 тисячі доларів.

Та й чому б не взяти? Це уже не протизаконно. І народ, бува, каже: «Дають – бери, а б’ють – тікай». Просіть і забирайте гроші. Купіть собі хату чи авто. Вкрасти у закордонного негідника – це ж не у земляка і навіть не у держави.

Та «заковика» не в тому, що беруть. А в тому, що «танцюють».

Права захищати потрібно. Навіть необхідно! Але що то за права, про захист яких звітують названі й подібні організації? Права затриманих, які в абсолютній більшості – злочинці? Права геїв на «самовираження»? Право не мати дітей і гульбенити, доки й не зможеш мати?

А хто ж захистить пристойних, психічно нормальних, сексуально не збочених, фізично повноцінних людей? Хто захистить наших дітей від їх же прав, якими вони ще не вміють користуватися?

Закони України дітям не забороняють сувати пальці в розетку. А ви, панове «правозахисники», своїм чадам це робити забороняєте, чи не так? Чому ви порушуєте права своїх же дітей?!

Чи ті «захисники» розуміють права людини гуляти з онуком на подвір’ї свого будинку, збирати гриби у лісі, відпочити на бережку озера? Щось не випадала нагода помічати, щоб ці організації чинили спротив хаотичній забудові, захищали селян від всіляких «лозинських», перешкоджали забудові «хатинками» озерця Глушець під Черніговом…

То наскільки ж такі організації є правозахисними?

Порівняно недавно, за історичними мірками, – всього лишень років 100-110 тому, ми це вже «проходили». Тільки значно дорожче і кривавіше.

Для тодішніх заокеанських «благодійників» зі світової банкірської верхівки, що «сиділа» у США, це було дорожче у прямому сенсі. Доводилося давати гігантські «гранти» полум’яним «борцям за права», направленим до царської Росії робити революцію. До речі, саме в часи перевороту 1917 року відчинилися ґрати в’язниць не лише для «політичних», а й для кримінальних злочинців.

Зараз же гроші потрібні менші. З одного боку, настали часи розвитку «демократії», яку простіше розуміти, як синонім поняття «безлад». З іншого боку, часи переворотів минули й ведеться повільне «підточування» здорового суспільства.

Наприклад, пропаганда педерастії під соусом захисту якихось «прав» збоченців. Захист «права» наших дітей шастати нічними вулицями тощо…

А чого варте запобігання створенню сімей і народження дітей через так зване «планування сім’ї»? Ми що, панове, за багато тисяч років життя на цій землі не навчилися планувати сім’ю? Тепер для цього, бачте, потрібні консультанти, проплачені грішми зі США – країни, теперішнє населення якої й трьохсот років там не прожило.

Втім, перераховувати напрямки й види підривної діяльності «грантоїдів» можна довго.

Не дивуйтеся, шановні читачі, застосованому терміну. Це під час війни зрадник-запроданець може підривати міст, залізницю, склад тощо – зіпсувати щось матеріальне. Бо діяти треба швидко. У мирний же час підривна робота ведеться за принципами «медленно, но верно», «тише едешь – дальше будешь». Підриваються нематеріальні основи суспільства. Їх очима не побачиш і руками не помацаєш. Але результати їх руйнації більш болючі і довгострокові.

Збільшити

Збільшити

Помещение института «Открытое общество» (российское представительство Фонда Сороса)

Збільшити