«Free your mind», Або Урок свободи

Чи не допікають Вас після звичного 10-годинного робочого дня сумніви: «щось тут не так»? Адже земля у нас є, ресурси, освіта (була) непогана. Чому ми досі їдемо з роботи на радянському тролейбусі у квартиру радянської побудови?

Відповідь у кожного своя. У кота Матроскіна, наприклад, така: «Деньги у нас есть. У нас ума не хватает». Та це для дітей. Насправді ми живемо в рамках того, як нами управляють.

Та не лякайтеся! Тема – не про крадіїв у краватках.

І все ж таки – про них

Хоча кілька слів і про них – «слуг народу». Багато хто можливо навіть вважає, що вони здійснюють управління: збираються і приймають рішення, щось там заодно розкрадають, але й «організують» нам гарячу воду, розподіляють землю наших дворів під будівництво тощо.

Але стривайте… Саме вони, ці крадії в краватках, покликані начебто управляти містом, галузями, країною. Тобто тими питаннями, які треба вирішувати з огляду на перспективу в кількадесят, п’ятдесят, а то й сотню років.

Наприклад, першу чергу метрополітену в Києві почали будувати у 1949 році. Перші поїзди складалися з трьох вагонів. А тепер запитання: на скільки вагонів розраховані перони тих перших станцій? На потік пасажирів через півсторіччя!

Як Ви вважаєте, про які перспективи, на скільки років наперед (хоча би в господарських питаннях) думають наші сучасні «слуги народу»? Підказка: їх обирають на 4-5 років. Адже у нас так звана «демократія». А міністрів, буває, змінюють і того частіше: Ніколаєнко – Вакарчук – Табачник… І як Вам, шановні читачі, сучасні справи (тобто «перетряхування») в освіті?

«Слуги народу», крадії в краватках, три гілки влади – називайте як завгодно – представляють собою видиме, зрозуміле всім структурне управління.

«Копати звідси і до обіду!»

Всяку діяльність можна розглянути з позиції управління. Навіть коли людина йде вулицею, то як усвідомлено, так і підсвідомо керує своїм тілом.

Якщо розуміти під словом «управління» усвідомлену і несвідому діяльність щодо інших людей, то управління (за способом надання та характером впливу незалежно від середовища) можна поділити на структурне і безструктурне.

Структурне управління пряме і здійснюється через команди. Так нами керує наше начальство, світлофор на перехресті, рекламні «креативщики» тощо. Оголошується завдання (наказ) і умова. Результат такого управління залежить від правильності постановки завдання, достовірності інформації, відносин між управлінцем і об'єктом управління.

Наприклад, начальник цеху дає креслення токарю і обумовлює деякі особливості (ти ж не забудь, Микола Іванович, тут крок не метричний). Токар виготовляє деталь. Суб'єкт-управлінець – начальник цеху. Об'єкт управління – токар Микола Іванович. Результат – готова деталь.

Такий тип управління бачать, знають, розуміють, беруть участь у ньому абсолютно всі практично з пелюшок.

Зайти з тилу

Куди складніше з управлінням безструктурним. Багато людей на помічають його. Хтось здогадується, а хтось навіть несвідомо намагається його використовувати. Нерозуміння такого типу управління робить його набагато ефективнішим структурного.

Безструктурне управління не передбачає застосування прямих команд. Замість цього навколо об'єкта створюється необхідне інформаційне поле або обставини. У результаті їх впливу об'єкт сам починає робити те, що хотів управлінець.

Тобто безструктурне управління проходить в обхід свідомості суб'єкта, не напряму. Скажете, це непросто, довго, морока? Але надійно. Той, хто має терпець, той, хто будує плани на десятки років (а не на вечір чи тиждень) – той перемагає.

Об'єкт вважає, що він все вирішує сам. Тому набагато охочіше виконує поставлену таким чином задачу, ніж явні команди «згори». Об'єкт вважає, що власною волею реалізує свій вибір. Насправді його вибір фактично запрограмований або ж обмежений у певних рамках.

Реалії життя

Безструктурне управління – це управління в обхід свідомості. Воно, м’яко кажучи, не афішується і далеко не всім усвідомлено зрозуміле. Тож не буду скупитися на приклади.

«А ти чув? Кажуть, що…»

Молодий підприємець відкриває невеликий магазин побутової техніки. Магазин розташований у закутку, далеко від центру. Незважаючи на кращі ціни, ніж у великих магазинів, продажі низькі. Про магазин ніхто не знає. Реклама (прямі команди – заклики) дорога. Молодий директор одягає яке-небудь лахміття, окуляри і виходить в місце великого скупчення людей.

Дзвонить будильник на мобільному. «Альо ... Сергій? … Знову по гарантії? … Слухай, ти вже свій системник у «Відень» десятий раз тягнеш. Наплюй на таку гарантію! Он в «Електрошоку» нормальний спеціаліст може перевірити … Там-то і там-то. … Ага, нема за що.»

Або в годину пік автобусі: «Альо ... І тобі привіт. ... Так, купив ... Півтора кіловата. ... Та ні, у «Відні» дорого та й обслуговування жлобське: просив показати, а вони зразу «ви купувати будете?» Взяв в «Електрошоку» ... Та випадково помітив – дай, думаю зайду. Затишно і дешевше, зайди обов'язково. ... Там-то знаходиться. ... Ага. Бувай.»

Суб'єкт-управлінець – директор магазину. Об'єкт управління – випадкові люди на зупинках і їх коло спілкування. Результат – зростання продажів.

Вибори, вибори...

Найсильніший інструмент для здійснення безструктурного управління – ЗМІ, зокрема телебачення. Пристрій для доступу до цього світу маячні і дебілізму вже отримав у народі різні промовисті назви, зокрема «зомбоящик». Цей ящик створив величезну матрицю ілюзій і думок.

Але ті балаболи, яких нам показують в «зомбоящику» і яких називають владою, навіть на розпускання чуток здатні в основному тільки на виборах. Так, під час виборчої кампанії на виборах міського голови нашого міста кандидата Олександра Кириченка намагалися безструктурно і безкоштовно просувати на міських Інтернет-ресурсах.

Можливо, на цей тип управління у виборчому штабі вийшли несвідомо. Зате у редакції Інтернет-видання «Високий Вал» ці прояви нейтралізовано цілком свідомо.

Реальна ж влада віддає перевагу різнорідним хитрощам, а не законотворчості. Хто вважає що Верховна рада, Кабмін і Президент є реальна вища влада – замисліться: де ви бачили, щоб влада дозволяла робітникам влаштовувати вибори? На якому заводі, фірмі підлеглі включно з двірниками кожні 5 років обирають гендиректорів?

«Багаті теж плачуть». Коли «Бригада» на порозі

«Життєва правда» численних серіалів є всього лише фантазією сценариста. Домогосподарки, наслідуючи героїв серіалу, переносять цю фантазію собі в життя. Що стосується творів на зразок «Бригади», то просто хочеться запитати у сценариста, продюсера і режисера: «Чим ви думали, і чи думали взагалі?!»

Орієнтований в основному на підлітків, він описує період життя кількох бандитів, підносить їх стиль життя. А кінець виглядає скоріш як «героїчна смерть», ніж як ганебна смерть відморозків. Результат показу цього серіалу – збільшення рівня злочинності серед молоді та підлітків на всій території, де був показ. А потім на екран вийшов «Бумер», інша подібна гидота.

Знову ж таки, навряд чи автори писали сценарій «Бригади» на замовлення збільшити злочинність на теренах російськомовної телеаудиторії. Вихід подібного серіалу був передбачуваний за тих тенденцій (згадуємо: інформаційне поле, обставини), вже створених зарубіжним кіно подібного характеру і різних мод.

Мода

Мода. Валянки Мода – дуже вигідна штука для виробництва. Досить того, щоб пара відомих брендів щось перекроїли, щоб половина платоспроможного населення земної кулі побігли це купувати. А надійні речі можна носити роками.

Але що одяг! Постійно йде оновлення в побутовій техніці, автомобілях тощо. Причому часто без змістовних змін у технічній частині.

Крім того, мода породжує безглуздий перемолот ресурсів і часу. А разом з ним займає руки народних мас (на все це треба заробляти) і голови людей – щоб поменше замислювалися.

Реклама

В «зомбоящику» йде реклама пива «Чернігівське» – показують веселу молодь. «Арсенал» хлопці будують будинок, «Оболонь» – пиво твоєї Батьківщини... Все це окремо – неефективне структурне управління – заклик заливати в себе пиво конкретного виробника.

Але важливіше розуміти, що все це загалом, з образами здорових радісних людей – створення сприятливого інформаційного поля для алкоголізму. В першу чергу – серед молоді.

Іноземні гроші

Відомий знавець лісових стежок Іван Сусанін знав, куди йде і чим завершиться той шлях. А головне – знав заради чого йде.

Куди ж нас ведуть ті, хто несвідомо стає до безструктурного керма і несвідомо його крутить? А куди поведуть ті, хто стає до цього керма на закордонні гроші?

Нещодавно на «Високому Валі» був оприлюднений список тих, хто отримав гранти від фонду Джорджа Сороса (по Чернігівській області). Загалом – 12 грантів на 1,1 мільйона гривень.

Цікава тематика проектів: 6 – на тему особистої свободи (прав людини), ще 5 (можливо 6) так чи інакше стосуються дітей. Дуже цікава тематика. Показова. Варта окремого матеріалу.

Реакція тих, хто у Чернігові працює на гранти, показала: поняття безструктурного управління для них чуже, невідоме. «Нам не дають вказівок!», - обурюються. «Нас не контролюють!», - запевняють. Як то кажуть, «блажен, кто верует»…

P.S. А знаєте, шановні читачі, як увага у цих грантових грошей у їх різних проявах прикута до нашого брата журналіста? Ого-го! До редакційної електронної скриньки чи не щодня потрапляють різноманітні запрошення. То семінар безкоштовний пропонують – обіцяють дорогу оплатити, нагодувати і спати покласти – тільки слухай! То конкурс статей з преміями на яку-небудь тематику, потрібну грантодавцям… Ще б пак – саме журналіст стоїть біля керма безструктурного управління народом. Інше питання – чи він розуміє це і чи розуміє свою відповідальність.