Угода про асоціацію Україна – ЄС: міфи і реальні можливості

Наше суспільство, незважаючи на доступність сучасних інформаційних технологій, продовжує жити міфами.

Спекуляції та вигадки довкола Угоди про асоціацію Україна – ЄС почали плодитися у 2013 році, коли реальною була можливість підписання Януковичем цього документу на Саміті східного партнерства у Вільнюсі.

Вигадкою теперішньою є те, що нібито угода зобов’язує Україну узаконити одностатеві шлюби, тоді як подібної вимоги немає навіть до країн-членів ЄС. Для того, щоб розібратися з текстом угоди про асоціацію Україна – ЄС і зрозуміти, що ж вона дає нашій країні, журналісти з різних областей зібралися в Чернівцях на навчання.

Була там і кореспондентка від Svoboda.FM.

Що таке Угода про асоціацію?

Незважаючи на складні для нашої країни часи, нині вона вперше за часи незалежності має шанс на реальну, а не декларативну євроінтеграцію, на кардинальні зміни, що допоможуть розвинутися та зроблять її частиною європейського цивілізаційного простору.

Це – об’ємний і складний договірно-правовий документ, найбільший з тих, який укладала в своїй історії Україна. Його обсяг – 1200 сторінок. Приблизно чотири п’ятих цього документу стосується створення глибокої та всеосяжної Зони вільної торгівлі та складається з додатків і протоколів, що регламентують її реалізацію. Однак це не применшує і так званих політичних розділів. Права людини і верховенство права, розвиток демократії, незалежне судочинство – ці та інші визначальні для розвитку нашої країни речі є хребтом Угоди про асоціацію Україна – ЄС. Співробітництво у близько 30 галузях робить угоду інструментом наближення України до ЄС.

Основні міфи та їх спростування

Найперше противники угоди полюбляють розповідати про те, що начебто угода передбачає часткову втрату Україною суверенітету. Але це не так. Адже документ не передбачає створення будь-яких наднаціональних органів, до яких Україна передавала би частину суверенітету. Керівний орган угоди – Рада асоціації, жодне рішення якої не може бути ухвалене без спільної згоди на це обох сторін. Частково суверенітет країни передають, коли приєднуються до інституції, що мають наднаціональні органи. Таким, наприклад, є Європейський Союз та Євразійський Союз.

Другий міф твердить, що нібито вільна торгівля з ЄС обмежує Україну в можливостях торгувати з Росією. Насправді це неправда. Режим вільної торгівлі країни можуть мати одночасно з кількома країнами. Обмеження настають при вищій стадії економічної інтеграції – митному союзі. Щоб діяло таке правило – Україні потрібно приєднатися до ЄС або до його митного союзу. Заборони Росією на ввезення українських товарів мають суто політичне підґрунтя.

Міф третій пророкує, що нібито передбачена угодою зона вільної торгівлі знищить вітчизняного виробника. Ризики справді є, адже європейський бізнес надзвичайно конкурентоспроможний. Однак мита на імпорт європейських товарів зменшуватимуться поступово протягом 10 років ( в автомобільній галузі – протягом 15 років). У найчутливіших для українського бізнесу секторах мито не буде знято, а лише знято до прийнятного рівня.

Четвертий міф – угода нібито передбачає скасування віз для українців. Насправді в преамбулі угоди є лише одна фраза, яка стосується візової лібералізації: сторони визнають «важливість запровадження безвізового режиму для громадян України у відповідний час після створення умов для добре керованого та безпечного пересування людей». Для скасування Свросоюзом віз Україна має виконати План дій з візової лібералізації, наданий їй ще 2010 року.

Що продаємо і купуємо?

Євросоюз нині є найголовнішим торговельним партнером України. За даними 2015 року, до ЄС спрямовується 34% всього українського експорту, звідти ми отримуємо близько 41% всього імпорту (частка Росії становить 13% і 20% відповідно). Загальний обсяг торгівлі товарами між Україною та ЄС склав 28,3 млрд. євро. З них експорт до ЄС – 13 млрд. євро, імпорт в Україну – 15,3 мільярда.

Проблемою залишається структура українського експорту до Євросоюзу – значною мірою це напівсировині матеріали. Така ситуація зумовлена успадкованою від СРСР структурою економіки та відсутністю реформ. Покращення інвестиційного клімату, розвиток малого і середнього бізнесу за сприяння Угоди про асоціацію можуть призвести до більшого виробництва товарів кінцевого споживання і високотехнологічних товарів, які Україна зможе продавати до ЄС.

Квота не означає заборону

В українських медіа часто зустрічаються помилкові твердження стосовно передбачених угодою митних квот на низку товарів, експортованих з України до ЄС, і навпаки. Навесні в багатьох ЗМІ були замітки під такими заголовками: «Українські аграрії достроково вичерпали квоти ЄС на мед і кукурудзу». З них складається враження, що понад квоти експортувати до Євросоюзу продукцію вже не можна. Цю тезу активно використовувала і антиєвропейська пропаганда.

Насправді йдеться про безмитні квоти. І жодним чином не означає обмеження імпорту. Продавати свою продукцію українські виробники можуть і поза квотами, що вони і роблять.

Угода про асоціацію і членство в Євросоюзі

У нас часто питання відносин із Євросоюзом зводиться до перспектив можливого членства України в ЄС. У тому числі – коли йдеться про Угоду про асоціацію. Однак українцям слід чітко розуміти: сам факт підписання цього документу не є приводом для аналізу питання членства.

Угода про асоціацію не містить згадок про можливість або неможливість членства України в Євросоюзі. «Ця угода не визначатиме наперед і залишає відкритим майбутній розвиток відносин Україна – ЄС», – записано в преамбулі документу.

Угода – це інструмент для реформ і перетворень. У разі якісного виконання її та інших євро інтеграційних зобов’язань, а також сприятливій внутрішньополітичній ситуації в ЄС питання членства може постати на порядку денному відносин із Євросоюзом.

У висновках Ради ЄС від 3 березня 2014 року записано: «Угода не є кінцевою метою співпраці між Україною та ЄС». Це можна трактувати і як офіційне визнання можливої актуалізації питання членства в разі успішної реалізації угоди.