Футбольна криза: Бути чи не бути „Десні”?

Ніщо не летить так швидко, як час. В розпалі останній місяць зими, за яким невідворотно настане весна. Її прихід у багатьох асоціюється не тільки з пташиним співом, теплим сонячними променями і дзюрчанням струмків, а й з дзвінкою луною футбольних м’ячів.

Старт другого кола у першій лізі, де грає чернігівська „Десна”, запланований на 29 березня.

Зазвичай у першій декаді лютого професійні команди вже проводять спаринги, беруть участь у різноманітних турнірах, виїжджають на тренувальні збори.

Так завжди готувалась до нового сезону і „Десна”. Але нинішнього року трапилося зовсім інше. „Десна” начебто є, але фактично її зараз немає.

Після заяви президента ПФК „Десна-Партнер” Олексія Савченка про передачу команди міській владі футболісти „Десни” отримали статус „вільних агентів” і вже тренуються в інших клубах, поставивши на „Десні” і Чернігові великий хрест.

Наприкінці листопада 2008 року відбулись загальні збори учасників ТОВ „ПФК „Десна-Партнер”, на яких більшістю голосів було прийнято рішення „передати права та обов’язки учасника змагань серед команд професійних клубів, які належать футбольному клубу „Десна”, Чернігівському міському голові та/або Чернігівській міській раді та/або іншому запропонованому Чернігівською міською радою суб’єкту господарювання” (протокол №10 від 28.11.2008).

Чим було спричинене рішення Олексія Савченка „подарувати команду міській владі” нагадувати не буду – про це знає вся футбольна Україна. Міська влада „подарунок” прийняла. Але ж ми живемо в начебто правовій державі і по закону прийом такого „подарунка” має відповідну процедуру і деякий час на його оформлення.

Часу було начебто вдосталь і міська влада розпорядилась ним ефективно, знайшовши суб’єкт господарювання, що готовий прийняти футбольну команду і забезпечити їй участь у чемпіонаті України (мова йде про приватне підприємство „ФК „Десна”).

Чого аж ніяк не скажеш про керівництво ТОВ „ПФК „Десна-Партнер”. Жодних кроків по передачі правонаступництва колишні господарі „Десни” не роблять, незрозуміло тягнучи час. Складається враження, що робиться це навмисно, по принципу „не діставайся ж ти нікому”.

Час іде, а справа не зрушує з місця. Вже „пахне смаленим”, і якщо не врятувати ситуацію, Чернігів вперше після 1976 року може залишитись без команди майстрів і без великого футболу. 28 лютого закінчується строк дозаявок футболістів для участі в чемпіонаті України. У „Десні” ж зараз і заявляти нема кого...

А тепер перейдемо з офіціозу на особистості. Зокрема, на особистість Олексія Савченка.

Коли влітку 2007 року він став президентом ПФК „Десна-Партнер”, переважна більшість чернігівських шанувальників футболу побачили в ньому людину, яка здатна підняти „Десну” на якісно новий, вищий рівень.

Обіцянки і плани були грандіозними: поступове, але невпинне покращення результатів команді у першій лізі, вихід у вищу лігу, будівництво нового стадіону, розвиток дитячо-юнацького футболу, створення і фінансування команд в Чернігівській області. Результати виступів „Десни” також спонукали до оптимізму: після 14-го місця в сезоні 2006-2007 року – відразу 4-е в наступному сезоні (однак при цьому не будемо забувати й про те, що після 7-го туру чемпіонату 2007-2008 р., коли Олексій Савченко прийняв „Десну” у Івана Чауса, команда очолювала турнірну таблицю).

Мало не на кожному кроці давалися клятви у любові до Чернігова і „Десни”. Але незабаром з’явився і той негатив, який у тверезомислячих людей викликав сумніви у щирості слів і намірів Олексій Юрійовича. Щоб не бути голослівним, розкладу все по пунктах.

1. В інтерв’ю ТРК”Україна” Олексій Савченко голосно заявив, що він створив і фінансує 25 (!) команд в Чернігівській області. У той час, як в минулорічному обласному чемпіонаті виступало лише 13 команд, до 10 з яких він взагалі не мав жодного відношення. Як кажуть, no comments.

2. Про який розвиток чернігівського футболу може йти мова, якщо у савченківській „Десні” на поле виходили від сили два-три доморощені футболісти? Для прикладу – в „Десні” часів Івана Чауса чернігівських гравців було не менше 75%.

Так, зірок з неба та „Десна” не діставала, але наші футболісти мали змогу прогресувати і, показавши себе з найкращого боку в головній команді області, торувати шлях далі, у команди вищого рангу.

Згадаємо хоча б Ігора Бобовича, Дмитра Романенка, Андрія Ярмоленка, Віталія Гавриша. А який зиск чернігівському футболу від того, що, скажімо, Сергія Кучеренка-молодшого чи Мамаді Сангаре запросить до себе, наприклад, московський „Спартак” чи турецький „Галатасарай”?

І що ми маємо зараз? Перспективні вихованці чернігівського футболу, опинившись непотрібними „Десні”, шукають кращої долі в інших світах.

3. Олексій Савченко каже, що боргів у нього перед командою немає. Невже? А запитайте-но у Володимира Чуланова або у Тимура Рустамова, скільки вони недоотримали преміальних і зарплати за минулий рік...

4. „Я створив інфраструктуру „Десни”, бо до мого приходу у футбольному клубі майже нічого не було”. Пробачте, але у ці слова Савченка повірить лише той, хто не обізнаний зі справами клубу до приходу Савченка. Нічого не було у „Десни” до 2000 року.

А при президентстві Івана Чауса був проведений капітальний ремонт офісу клубу, роздягалень, у команди з’явилась власна їдальня, гуртожиток, запасне футбольне поле, фарм-клуб у Добрянці з чудовим стадіоном.

А головне – була налагоджена система дитячо-юнацького футболу і професійного зростання здібних футболістів: СДЮШОР „Десна” – ФК „Полісся” (Добрянка) – „Десна”. „Спадок” же Савченка – це єдина пральна машина. Коментарії, здається, також зайві.

5. Олексій Савченко завжди говорить про послідовність власних слів і вчинків. Добре, а як же тоді розуміти історію з розформуванням „Десни-2”? Команді не дають можливості тренуватися на головному стадіоні міста, то це стає причиною для її зняття з чемпіонату?

Кінь закульгав на праву ногу, то треба його зарізати? (Нехай вибачають естети за таке порівняння.) А як же з підготовкою резерву для головної „Десни”? Яка ж це послідовність, пане Савченко?

6. Кращий „індикатор” справ у команді і уваги до неї з боку болільників – це відвідуваність стадіону під час домашніх матчів.

Після 7-8 тисяч глядачів їх кількість наприкінці осінньої частини нинішнього чемпіонату знизилась до 800-1500 чоловік. Вболівальники все бачать і розуміють. І салютами на стадіон їх не заманиш.

Про політичні амбіції колишнього „керманича” чернігівської „Десни” згадувати не буду. Бо політика – це не моє. Нехай про це пише хтось інший. Матеріалу буде достатньо.

Можливо, хтось з уважних читачів закине мені:

„А що ж ви, пане Волощук, сьогодні обливаєте помиями керівництво савченківської „Десни”, а свого часу співали оди на його адресу?”

Так, рік тому я дійсно був цілком на боці керівників ПФК”Десна-Партнер”. А тепер каюсь у цьому. Бо тоді вірив у щирість слів і намірів. Прозріння ж настало дуже швидко – на прес-конференції після першого домашнього матчу команди, коли журналістів фактично викинули з прес-центру.

Ставлення до нашого брата-журналіста з боку О.Ю.Савченка – тема окремої розмови. Але про це – якось іншим разом. Хоча про один випадок все ж згадаю.

На одному з домашніх матчів за традицією був названий кращий гравець у складі „Десни”. Приз йому мав вручати Олексій Савченко. Але коли президент клубу побачив, що поруч немає жодного фотокореспондента, він „неприємно здивувався”, розвернувся і пішов, так і не вручивши приз. Черговий піар зірвався...

А зараз підсумую все вищенаведене.

Говорити і зітхати можна довго і багато, але дійсність від цього не покращиться. Вже зараз треба негайно щось робити, бо може статися так, що навесні чернігівські шанувальники футболу вже не побачать великого футболу. Апелювати до міської влади? Вона робить все від неї залежне, щоб зберегти команду. Сподіватись не порядність Олексія Савченка? Так, можливо, у нього її трошки ще залишилось і він нарешті доведе до завершення процес передачі клубу і команди структурі, яка вже готова це зробити.

Але дуже сподіватися на це, а тим більше чекати, не слід. Здається, саме зараз та ситуація, коли своє вирішальне слово повинні сказати засоби масової інформації і тисячі футбольних болільників Чернігова та області, спільними зусиллями врятувати команду. Бо врешті-решт, вона грає для нас, а не ми існуємо для команди. А наступного ж бо року – піввіковий ювілей „Десни”.

Рік тому, коли в савченківській „Десні” було начебто ще все в порядку, у мене відбулась приватна розмова з Юрієм Миколайовичем Грузновим – людиною, авторитет якої у чернігівському футболі, вважаю, є незаперечним. Він тоді сказав мені: „Коли все скінчиться і ці люди підуть від „Десни”, то чернігівський футбол доведеться витягати з глибокої ями”.

Мій співбесідник дійсно мудра людина, але як же не хочеться, щоб ці його слова стали пророчими...

Олександр ВОЛОЩУК, фанат „Десни” з 1990 року 
Фото: Віктор КОШМАЛ