Як Чернігів московський гарнізон ганяв. Триста років тому

Життя Чернігова у 17-18 століттях важко назвати безхмарним. Багатовладдя, нерівнозначна суспільна система стосунків і постійні внутрішні конфлікти.

Тим не менш, місто переживало справжній бум економічного і демографічного розвитку. Як так?

Про Чернігів часів Гетьманату розповів історик Олександр Бондар під час чергової зустрічі в рамках проекту «Історія міста в історіях людей, історії людей в історіях міста».

Не янголи

- Козаки штурмували Чернігів влітку 1648 року. Але перша спроба взяття була невдалою, - почав цікаву оповідь Олександр Бондар.

«Обломавши зуби» на підступах до фортеці (а Чернігів на той час був під владою Польщі), козаки вдалися до перемовин із міщанами. Треба сказати, що слава про війська Хмельницького йшла неоднозначна – янголами вони точно не були. І грабували, і вбивали масштабно. Тому у Чернігові їх зустріли, м’яко кажучи, прохолодно.

Домовились так: міщани відкривають браму і пускають козаків, а ті – не чіпають місцевих та їх майно.

Чернігівська шляхта лишилась у незавидному становищі. Їм довелось відступити у Верхній Замок (тепер там знаходиться пам’ятник Шевченку). До 500 шляхтичів, членів їх родин та прислуги тримали облогу три тижні, допоки не сталася банальна зрада. Козаки взяли цитадель і винищили всіх її захисників.

А у Чернігові почалось нове життя із новою владою: до самоуправління за Магдебурзьким правом додалася козацька адміністрація. Уже за кілька років з’явилась і ще одна гілка можновладців: московський воєвода зі своїм гарнізоном.

Битися чи миритися?

Стосунки між тогочасними мешканцями міста навряд чи можна назвати гарними чи хоча б мирними.

З одного боку – козаки зі своїми законами і свободами.

З другого – міщани, які звикли до більш-менш вільного життя. Чернігів на той час хоч і був крихітним (населення всього 1,5 тисячі чоловік), але мав Магдебурзьке право, свій магістрат із вибраними представниками.

А ще існував московський гарнізон, розміщений у Верхньому замку.

Чужинцям у Чернігові жилося несолодко. Раз-по-раз у Москву летіли скарги: недолюблюють нас місцеві, солдати голодують і тікають із фортеці.

Міщани відмовлялись продавати товари за московські гроші, вимагали звичних польських або ж просто завищували ціни у декілька разів!

Згодом проблему вирішили – гарнізон забезпечили запасом їжі на 3 роки наперед. Проте конфліктів менше не ставало, і не тільки у Чернігові.

У 1668 році почалося козацьке повстання проти Московії. В Чернігові козаки під командуванням майбутнього гетьмана, тоді полковника Д. Многогрішного, у вуличних боях витіснили московський гарнізон до Верхнього Замку і почали його облогу, що тривала декілька тижнів. Але згодом була знята.

Ростемо!

Незважаючи на постійні конфлікти і складнощі, Чернігів розвивався бурхливо. У 1783 році він нараховував уже понад 4 тисячі мешканців. Обживались усе нові райони.

Якщо раніше місту цілком вистачало території сучасного центру до Стрижня, то тепер, у 18 столітті,  з’явився і Красний міст, і район елітних особняків аж до теперішньої Бобровиці, так зване Застриження. Тут розташовувалися будинки козацької старшини: Полуботків, Дуніних-Борковських, Скоропадських та чернігівських архієреїв.

- Чернігів та його округу активно розвивали, окрім самих міщан, ще й козацькі старшини, тогочасні олігархи. Вони мали великі кошти і одразу вкладали їх у розвиток міста, його околиць, та й країни загалом, - пояснив Олександр Бондар.

Виростали млині і броварні, кожен маєток мав цілий штат прислуги, потребував багатьох побутових предметів. А це, у свою чергу, вело до розвитку ремесел і торгівлі у самому місті.

Гетьманщина загалом була епохою стрімкого економічного зростання та накопичення капіталів.

Згорів і відродився. Але іншим

Тогочасний Чернігів мав своє неповторне обличчя. Він був забудований так щільно, що у вузеньких вуличках і на початку літа часом не танув сніг.

Проте у 1750 році сталася велика пожежа. Хтозна, чи справді у ній була винна шинкарка, яка забула свічку у підвалі – саме так пояснюють лихо місцеві легенди. За однією з версій, пожежа була підпалом, аби нарешті покінчити із хаотичною забудовою і розбити більш сучасні й цивілізовані вулиці.

Втім, і після вогненного лиха приватні власники відбудували свої маєтки на тих місцях, де вони були до цього - магістрат рішуче захищав приватну власність! Лише наприкінці 18 - на початку 19  століть почали примусово зносити стару забудову та зводити нові квартали за заздалегідь усталеними планами. 

Так Чернігів, хоч і став більш зручним, але втратив індивідуальність. Він був схожий на сотні інших містечок по всій Російській імперії…

Що було далі, у 19 столітті? Про це слухачі проекту «Історія міста в історіях людей, історії людей в історіях міста» дізнаються під час наступної лекції. Вона відбудеться за два тижні.

Як повідомлялося, унікальний історичний проект започатковано у Чернігові за підтримки міської ради. До участі запрошуються всі бажаючі.

Інна Олешко,

для проекту «Історія міста в історіях людей, історії людей в історіях міста»