До витоків ісламу – автостопом. ФОТО

Мандрівник Олександр Волощук продовжує десяту подорож по світу автостопом. Чергова звістка від Олександра надійшла з міста Дербента, що у Дагестані.

Слово Олександру:

8 жовтня я остаточно залишив Махачкалу і знову вирушив у гори, на цей раз – в Лакський район. Тут живуть лакці – один з багатьох дагестанських народів.

Адміністративним центром району є село Кумух – колишня столиця колишнього ж Казикумухського ханства. В Кумусі знаходиться одна з найдревнішіих мечетей Дагестана, вік якої визначають від початку розповсюдження ісламу на Кавказі.

Неподалвк від Кумуха, в мальовничій ущелині знаходяться руїни поселення Ніцовкра – в 1944 році, коли депортували чеченців і інгушів, на їхнє місце заселяли, крім інших, і лакців.

Переселення це також було не добровільним, а примусовим. З того часу і стоять на краю скелі руїни Ніцовкри...

В день виборів, 10 жовтня, я потрапив у село Кубра, вік якого налічує 1100 років. В будинку сільської адміністрації збереглись такі раритети, як портрети членів Совнаркому (наприклад, портрет Калініна).

Потім я вирушив на південний схід від Кумуха – на священне для кожного дагестанця місце – руїни поселення Кала-Корейш. Саме тут у 8 столітті знаходився один з осередків розповсюдження ісламу в Дагестані.

Увечері 12 жовтня прибув у Дербент – найдревніше місто на території Російської Федерації. Зупинився вдома у Назіра Оруджева, рідний брат якого живе в Менському районі. Два дні присвячу Дербенту, а потім вирушу на крайній південь Дагестану, на кордон з Азербайджаном, де планую здійснити сходження на гору Шалбуздаг (4142 м) і відвідати село Куруш – найвисокогірніше в Європі.

Далі мій шлях проляже в Азербвйджан, де планую опинитись 18-20 жовтня. З Баку, мабуть, і буде мій наступний лист. На додачу ж до цього короткого листа пропоную свої останні фото.

Олександр,
м. Дербент