Мальовничий Седнів у житті Тараса Шевченка

Сайт «Високий Вал», радіо «Ера-ФМ» продовжують соціально-освітній спец-проект «#ВКраїна: Чернігівщина шляхами Кобзаря» за підтримки національного телеком-оператора «Київстар».

Цього разу ми розповімо про Седнів та слід цього мальовничого містечка у житті Тараса Шевченка.

Чим позначилося перебування Тараса Шевченка у Седневі?

Брати Лизогуби: знайомі поміщики чи вірні друзі Тараса?

Як згадував Тарас Шевченко про Седнів, перебуваючи у засланні?

У пошуках унікальної інформації, наші журналісти об’їхали рідну Сіверщину, – де бував Кобзар, де він творив та закохувався. Ми поспілкувались з чималою кількістю фахівців і зібрали для вас багато цікавого.

Незмінними провідником і помічником у цій подорожі нам був http://vkraina.com – унікальне інтернет-зібрання давніх європейських мап нашої країни.

ПРИМІТКА: Весною 2014 року українцям безкоштовно став доступний ще й мобільний додаток Vkraina для Windows 8 та Windows Phone 8.

Посилання на Vkraina у AppStore: http://bit.ly/WnkCnW.

 

Посилання на Vkraina у Google Play: http://bit.ly/1lEPf4e.

Як ми вже розповідали вам у попередньому матеріалі, у 1846 році Тарас Шевченко перебував у Чернігові, де познайомився із більшою частиною тодішньої еліти губернського центру. На одному із балів Кобзар затоваришував із братами-поміщиками Іллею та Андрієм Лизогубами. «Він з радістю відгукнувся на їх пропозицію приїхати до містечка Седнева – родинної власності Лизогубів.

У середині березня 1846 року троє друзів приїхали до Седнева.» - розповідає наш експерт, краєзнавець, Голова седнівського осередку обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури Ервін Міден. Гостинні брати надали Шевченкові окреме приміщення у флігелі, де облаштували для нього майстерню.

Упродовж майже місяця перебування у Седневі Кобзар написав чимало знакових творів. У попередньому матеріалі, присвяченому творчій спадщині Кобзаря на Чернігівщині ми вже розповідали вам про портрети Андрія та Іллі Лизогубів, картини «Коло Седнева» та «Чумаки серед могил».

 

Т. Шевченко «Коло Седнева» (1846)

 

Невдовзі через хворобу друга – Олександра Афанасьєва-Чужбинського, поет був змушений на деякий час виїхати до Чернігова, щоб потім знову на декілька днів повернутися до Седнева у середині квітня. Вже через рік Шевченко, як виявиться згодом, в останнє в житті побачить мальовниче містечко над Сновом.

 

Знакові шевченківські місця Сіверщини, які відвідав Кобзар і з якими ми знайомимо вас, дорогі друзі, ви можете знайти на стародавніх картах http://vkraina.com. А ще краще, – здійсніть свою туристичну мандрівку і надішліть нам в редакцію свої враження та фото.

Тарас Шевченко повертається до маєтку Лизогубів вже за рік: на початку 1847 року. Тут поет плідно працює над своїми знаковими творами. Зокрема, саме у Седневі 7 березня він завершує роботу над поемою «Відьма», яка спочатку мала назву «Осика», а вже за день він написав передмову нового видання Кобзаря, відому також як «седнівську».

Ознайомитися або ж освіжити у пам’яті перипетії поеми «Відьма», натхненної перебуванням на Чернігівщині можна за посиланням. http://litopys.org.ua/shevchenko/shev2114.htm

За переказами, творити у Седневі Шевченко любив під липою. У народі вона відома як «шевченківська». На жаль, стара липа, яка була живим свідком відвідин Шевченком Седнева, до нашого часу не дожила. На її місці зараз залишився рости тільки молодий росток – нащадок величі і краси.

 

«Ми, седнівці, вдячні землякові, кандидату сільськогосподарських наук Євгену Левданському та члену-кореспонденту Лісівничої академії наук України Володимиру Свириденку – говорить Ервін Міден. Вони у 1990-х роках виростили на дослідницькій ділянці Голосіївського парку в Києві саджанець з насіння Шевченкової липи. Цей саджанець разом з садженцем липи з садиби Лесі Українки в Колодяжному на Волині вони посадили поряд зі старою липою. Таким чином, у наш час в парку садиби Лизогубів ростуть дві молоденькі липки – «Тарасова» та «Лесина».

Востаннє у Седневі Тарас Шевченко був 4 травня 1847 року. Вже 5 травня він повертається до Києва, де його заарештовує жандармерія та відправляють до Петербурга. Як відомо, Шевченкові інкримінували участь у Кирило-Мефодіївському братстві – таємній політичній організації, заснованій Миколою Костомаровим.

За спогадами сучасників поета, Лизогуби умовляли Шевченка залишити в Седневі свої твори, але він залишив лише чернетки (Андрій Лизогуб потім надіслав їх поетові на заслання, що полегшило йому подальшу роботу над «Осикою», «Лілеєю», «Русалкою»).

За звинуваченнями у написанні віршів «малоросійською мовою», які «могли посіятися і внаслідок вкоренити думку про гадане блаженство часів Гетьманщини, про щастя повернути ці часи і про можливість Україні існувати у вигляді окремої держави».

 

Шевченка як «наділеного міцною будовою тіла» призначили рядовим в Оренбурзький окремий корпус із забороною писати і малювати.

Із далекого Оренбурга один із перших листів до знайомих в Україну Тарас Шевченко написав саме Андрієві Лизогубу. Варто зазначити, що між визначним поетом та поміщиком за час перебування у Седневі склалися теплі дружні стосунки.

Саме Лизогуб найбільш підтримував Кобзаря у засланні. Андрій Лизогуб першим відгукнувся на лист Шевченка із заслання, надіслав йому малярське приладдя, фарби, папір, гроші, за що поет був невимовно вдячний.

У своїх листах до Андрія Івановича він часто пригадував безтурботні дні перебування у Седневі.

 

До наших днів дійшли деякі із листів Тараса Шевченка до Андрія Лизогуба. Ось деякі уривки з них.

 

Як ми вже зазначали, Тарасу Шевченку більше не довелося побувати у Седневі. Про перебування у місті про українського генія не забули. Саме у седневській садибі Лизогубів у 1903 році відкрили перший постамент Кобзареві на Чернігівщині та другий загалом в Україні. Його автор – Михайло Гаврилко. Що символічно, зробив це син Андрія Лизогуба Федір. На жаль, до наших часів історичне погруддя Шевченка не зберіглося.

На жаль, він був зруйнований ударною хвилею від вибуху авіабомби у серпні 1941 року під час нальоту нацистської авіації.

 

Новий пам'ятник Шевченку у Седневі з’явився вже після війни: у 1957 році на гранітному постаменті, виготовленому 1903 р. Автор погруддя - уродженець Седнева Григорій Бистревський. Та згодом і його демонтували. Історичний ж постамент 1903 року зберігається на подвір'ї просто неба. Натомість вже у 2010 році на місці старого було встановлено новий пам'ятник Шевченку роботи молодого скульптора Адріана Балога.

 

 

Старий і новий пам'ятники Шевченкові у Седневі

 

У наступному матеріалі соціально-освітнього спецпроекту «#Вкраїна: Чернігівщина шляхами Кобзаря» ми розповімо про те як тисячі жителів Чернігівщини проводжали в останню путь великого Шевченка.