На війні як на війні. Навіть, якщо її ще не оголошено

Почалося! Не дочекалася область офіційного початку передвиборчої кампанії. Подій, як кажуть, хоч греблю гати.

Вже у вересні, який нібито мав би стати періодом підтягування сил і забезпечення тилів політичних батальйонів – на Чернігівщині почалися політичні сутички. Запрацювала і артилерія...

Як «важка» - інформаційна (масований обстріл позицій конкурентів замовними матеріалами у ЗМІ) , так і «легка» - у вигляді реальних помідорів та каменюк, які летіли у вікна офісів політичних сил, пов’язаних з тим чи іншим кандидатом на посаду глави держави.

«Статева зрілість» Богословської і «вільне плавання» Костенка

Другий згаданий кандидат критикував переважно уряд і його очільницю. Ющенка «зачепив», - обізвав «лібералом» та й усе. Навряд чи Президент образиться за це на голову УНП і народного депутата фракції «Наша Україна – Народна самооборона», - незважаючи на те, що той знову йде у «вільне плавання». Річ у тім, що «корабель» малопотужний. ВО «Свобода» і Олег Тягнибок, доки Костенко роками «підтягував штани Ющенку», вичікували, а потім вмить відібрали в УНП і її лідера націоналістичний електорат, залишивши останнім самих лише «національних демократів» (а що воно таке – ота «демократія» з приставкою - пояснити «пересічним», які дуже скучили за порядком, сильною рукою і доброю мітлою, дуже важко). Та й ці демократи, коли Тягнибок приїздить до Чернігова, чомусь валом сунуть послухати промови лідера «Свободи».

Отже, «Свобода» і «свободівці», про яких півроку тому у Чернігові лише чули (тишком-нишком передаючи з уст в уста «страшні слова» Олега Тягнибока про те, з ким боролися наші предки, сказані ним кілька років тому на вершині однієї карпатської гори) стали реальною силою в місцевому політикумі. І вони сильні не помідорами, які полетіли у вікна офісу чернігівських комуністів 11 вересня. І навіть не тим, що на велелюдних заходах у Чернігові чи Прилуках прапорів «Свободи» майорить море. Вони «беруть» тим, що їх представників немає у владі, і їхні лідери абсолютно спокійно можуть показувати потенційним виборцям «руки, які нічого не крали». Вони також (поки що, принаймні) не пов’язані кон’юнктурно з можновладцями. Прес-служба обласної «Свободи», на відміну від подібних структур в інших політичних силах, може розповсюдити заяву про те, що «29 серпня 2009 року в селищі Любеч на церемонії відкриття міжнародного фестивалю «Київська Русь» пані Романова (голова чернігівської облради, «бютівка». – Авт.) й пан Приходько (заступник голови облдержадміністрації, керівник обласної організації партії «Єдиний центр». – Авт.) - отримали нагороди Російської Федерації».

Орден «Мир і дружба» отримав Приходько… Романова ж була нагороджена орденом «За веру и верность». Далі, зрозуміло, прес-служба «Свободи» зробила певні висновки.

Навряд чи можна назвати дивним те, що посадовців «прикордонної» області нагороджує сусідня держава. У цій ситуації дивує інше, - чому подію з орденами сором'язливо замовчували прес-служби облради та облдержадміністрації? Чи не тому, що пані Романова – «бютівка», пан Приходько – «єдиноцентрист», а «на носі» вибори, тож згадані чиновники просто не бажають демонструвати свої «заслуги» перед сусідньою державою, позицію керівництва якої останнім часом аж ніяк не назвеш дружньою щодо України? Чи не тому, що не лише Романовій, а й Приходьку доведеться під час перегонів демонструвати свій «національний» патріотизм, критикуючи дії російської влади?

А УНП, наприклад, промовчала з цього приводу…

До речі, ще дещо про Приходька і УНП. 9 вересня у чернігівській філармонійній залі відзначали 20-річчя Народного руху України за перебудову. Пригадуєте, шановний читачу, ті часи: 1989, 1990, 1991 роки… Кадебісти слідкують за кожним кроком нової організації. Рухівців таврують в союзній, республіканській, обласній пресі… Комуністичні вожді і комсомольські вожаки із штанів вискакують, - хто «краще» рухівців покритикує…

Так-от, святкувати ювілей «Руху» прийшли колишні рухівці, левова частка яких є нині членами УНП. Зі сцени їх вітали, виливаючи море дифірамбів за «внесок у здобуток незалежності країни» та за «допомогу в розбудові держави», представники влади – заступник голови облради Олег Обушний та згаданий Володимир Приходько, який представляв облдержадміністрацію. І це був той самий Володимир Приходько, який у 1991 році «дослужився» до посади секретаря комітету комсомолу чернігівського педініституту! Уявімо, чим комсомольський лідер тоді займався і що говорив про рухівців?! Тепер він розповідає інше… І розповідає рухівцям! А ті… слухають.

А що Приходько останніми роками напрочуд легко (як ніж у масло) входить в керівні органи то однієї, то іншої політичної сили, змінюючи їх, неначе рукавички, то це, подейкують, якраз «комсомольський досвід». «Реформи і порядок», «Наша Україна», «Єдиний центр» - все це етапи партійного життя пана Приходька.

Справедливо буде згадати і про те, що й другий «вітальник» рухівців Олег Обушний не раз полюбляв змінювати орієнтацію. Політичну, звісно. Що й дало нарешті результат: у 2005 році Обушний став заступником губернатора, у 2006 – заступником голови облради. А справжні - концентровані (!) - «рухівці» у 2009 (та ще й напередодні виборів) сидять у залі і плещуть у долоні, слухаючи те, що їм розказують Обушний з Приходьком. І орденів за віру і вірність (не Росії, а Україні, звісно) їм ніхто на груди не почепив.

Пройшли у вересні в Чернігові й обласні конференції деяких політичних сил. Візьмемо, наприклад, соціалістів. Сам екс-мер (він же - екс-депутат, екс-міністр та екс-підозрюваний у злочині) Микола Рудьковський приїхав побалакати з однопартійцями й переконати їх, що іти на вибори в одному блоці з комуністами, обравши спільним кандидатом Петра Симоненка, не варто.

І Рудьковський таки переконав – і чернігівських однопартійців, і, певне, не лише їх, - що… Але краще зацитувати самого Рудьковського. «Закінчиться перший тур виборів і Симоненко скаже: «Это из-за них, сволочей (соціалістів. – Авт.), я набрал так мало…» - отакою лаконічною і, схоже, дуже вдалою є «формула» Миколи Рудьковського щодо можливої співпраці СПУ з КПУ. Вона прозвучала 5 вересня під час роботи XIV обласної звітно-виборчої партійної конференції СПУ.

«І пішов я тоді до Петлюри, бо у мене штанів не було», - так колись «відмазувався» поет Володимир Сосюра, пояснюючи чи то читачам, чи, швидше, органам НКВД, своє петлюрівське минуле… Гарно сказано... І сьогодні чернігівські (та й не лише чернігівські) соціалісти починають говорити щось подібне своїм прихильникам, пояснюючи те, чому ліва (ну, нехай просто лівоцентристська) партія береться вести у президенти мультимільйонера Сергія Тігіпка. Намагаються пояснити, але, ой, як важко їм це робити.

Рудьковський, наприклад, під час згаданої конференції пояснював це приблизно так: його однопартійці, працюючи на Тігіпка – кандидата у президенти - зможуть піарити партію і вже заробляти бали на майбутні місцеві і парламентські вибори. Наприклад, за словами Рудьковського, Тігіпко отримує під час президентської кампанії 10-13%, після чого або вступає до лав СПУ, або ж блокується з партією і йде на наступні вибори як лідер лівоцентристської політичної сили). Щодо відсотків, то тут, схоже, явний перебір, а от щодо іншого… В принципі, нічого дивного не буде в тому, якщо Тігіпко (теж, до речі, колишній комсомолець, - цьому уродженцю молдавського села не було ще й 30 років, як він очолив дніпропетровський обкому комсомолу) раптом оголосить себе «лівоцентристом» і, навіть, згадає «бойове» комсомольське минуле.

До речі, щодо «бойового» і з ним пов’язаного… Тігіпко 12 вересня відвідав Чернігівщину. Подивитися на те, як на полігоні поблизу селища Гончарівське цей політик залазитиме в танк, а потім з нього вилазитиме, їздили представники чи не всіх обласних ЗМІ.

Ще одна партконференція – цього разу Політичної партії «Вперед, Україно» («Народна Самооборона») - пройшла 27 вересня в Чернігові без сенсацій. Особливого підйому ні до заходу, ні після нього в лавах «луценківців» не спостерігалося. Зрозуміло, нема свого кандидата, не буде і великих грошей на вибори. «Підтримувати Юлю треба», але чи сама вона потребує їхньої особливої підтримки, не ясно. Участь у конференції взяв Сергій Луценко (брат міністра), який на виборах 2007 року очолював чернігівський обласний штаб «Нашої України – Народної Самооборони». Тоді вони «зіграли» вдало. Але ж тоді були і великі гроші.

Про помідори згадали. Тепер – про каменюки. До речі, каменюки – це лише версія. Просто «невідомі зловмисники» (так зазвичай пишуть у ЗМІ тоді, коли точно знають, що справжніх винуватців не знайдуть) чимось розтовкли вивіску приймальні Партії регіонів на вулиці Шевченка, 16. І не лише розтовкли вивіску, а й усілякими словами її стіни пообписували. Писали культурно (без матюків, тобто). Наприклад: «Покайтеся, грабіжники!» І підписано: «ОУН». Мабуть, автор підпису натякав на «Організацію українських націоналістів». Міліція взяла на експертизу фарбу. Самі регіонали - працівники атакованої приймальні - в злодіянні поки що нікого не підозрюють. Що тут скажеш? Хіба що згадаєш відомий вислів древнього мудреця: «Хочеш знати, хто це зробив – подумай, кому це вигідно».

Отже, Партія регіонів «засвітилася» в Чернігові хоч таким чином. Це, звісно, якщо не брати до уваги масової появи у вересні біґ-бордів з могутньою постаттю її лідера.

БЮТ пішов тим самим шляхом і порозвішував по всій області нагадування про те, що «Вона працює». У переважної більшості прихильників цієї «роботящої» радість. На теренах області, схоже, закінчується війна за владу в ББТ. Олег Ляшко – один з кандидатів у місцеві «вожді» - бовкнув зайве і за це ледь з партії не вилетів. Валерій Дубіль – ще один кандидат - теж ніби в повітрі розчинився. Залишився один – Іван Куровський, який поволеньки підм’яв під себе все «внутрішньопозиційне». Штаб Юлі вже працює, в ЗМІ регулярно з’являються замовлені БЮТ матеріали.

А у фракції БЮТ в чернігівській обласній раді з’явилася своя… Коса. Саме так, місце померлого депутата Сергія Троцька (вічна пам’ять…) зайняла вчителька куликівської школи Тетяна Коса – наступна у кандидатському списку блоку. Справді, більш «бютівського» прізвища не вигадаєш.

Яценюк «перефарбувався». Сіті-лайти, викуплені прихильниками «Фронту змін», перестали наганяти на чернігівців гнітючий настрій. Замість відразливих «болотних» кольорів уперемішку з чорними з’явилися значно «веселіші» лінії.

Тут і червоні, і весело-зелені і, навіть, помаранчеві! Рекламні написи також стали дещо веселішими. Замість «Врятувати країну», тепер можна читати: «Продуктивне село», «Нова індустріалізація», «Бойова армія» та інше. Обличчя самого «Арсенія» також зникло з сіті-лайтів. Від місцевих жартівників не раз доводилося чути, що це зроблено через заяву мера Ужгорода Сергія Ратушняка про нібито єврейське «коріння» кандидата у президенти, у зв’язку з чим оте «коріння» виборці почали вишукувати на будь-якому зображенні лідера «Фронту змін».

Ось такі справи. Готуємось, одним словом. Розминаємось. На війні як на війні.

Цю статтю у друкованому варіанті можна знайті у №1 газети "Високий Вал" за 10 жовтня 2009 року (мережа магазинів "Союз" і "Квартал" у м. Чернігові)