Хто кого? Боротьба за мисливські угіддя на Київському водосховищі

Кому потрібні мисливські угіддя Чернігівської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок? Відповідь на це запитання намагалися знайти учасники чергового засідання Чернігівського прес-клубу реформ.

Про важливість і актуальність даної проблеми свідчать і гострота боротьби між владою та мисливцями, і останні публікації в обласних і всеукраїнських виданнях. В чому ж суть проблеми?

Якщо коротко – в тому, що з мисливських угідь, які належать УТМР, упродовж кількох років регулярно вилучаються далеко не найгірші площі, передаючись різноманітним ТОВ і мисливським клубам і стаючи фактично приватними.

Свої думки щодо проблеми висловили різні зацікавлені сторони. Так, заступник начальника Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства Микола Пиріг навів приклад мисливського господарства "Міжріченське". Він вказав на те, що його керівництво у зв’язку з фінансовою кризою вирішило відмовитись від частини мисливських угідь. І передало їх інвесторам, які змогли б утримувати ці угіддя на належному рівні. Взагалі ж подібним чином на теренах Чернігівської області останнім часом з’явилось 6 таких господарств.

Начальник аналітичного відділу виконавчого апарату Чернігівської обласної ради Сергій Фесенко наголосив, що облрада "не роздає земельні ділянки". Цим займаються місцеві ради (міські, селищні, районні). Стосовно надання у користування мисливських угідь, то, згідно з чинним законодавством це дійсно прерогатива обласної ради.

Зробити це облрада може лише за поданням управління лісового господарства за погодженням з управлінням навколишнього природного середовища, ОДА, відповідними землевласниками і землекористувачами, а також якщо є відмова попереднього землекористувача.

Стосовно вказаних шести мисливських угідь, за словами Сергія Фесенка, всі вищевказані вимоги були виконані.

Найтривалішим був виступ голови президії Чернігівської обласної організації УТМР Олександра Прокоп’єва:

«Ми не співпрацювали з тією структурою, яка господарювала у "Міжріченському", тому по ньому питань немає. Але хочу наголосити: стан, у якому зараз перебуває мисливське господарство України, вимагає докорінних змін, насамперед у законодавчій сфері. Сьогодні у користуванні обласної УТМР перебуває близько 2 мільйонів гектарів мисливських угідь.

Але нас не годує той ліс, де живе копитний звір, і до якого виявляють інтерес люди, що хочуть мати власні мисливські господарства чи брати участь в їхній експлуатації. Основне фінансове джерело нашої структури - це люди, які полюють на птицю і мілкого звіра. І саме ці люди купляють в УТМР переважну більшість карток на відстріл.

За 87 років існування УТМР ми ніколи нічого не отримували з бюджету, а жили і забезпечували свою діяльність саме завдяки членським внескам і продажу карток на відстріл. Сьогодні з наших угідь настійливо хочуть вилучити Київське водосховище.

27 вересня 2007 року присутній тут Віталій Бекешко звернувся до мене з усним проханням передати створеній ним структурі мисливські угіддя УТМР на Київському водосховищі.

Але при всій тодішній повазі до Віталія Яковича я не міг особисто прийняти рішення без винесення питання на президію обласної організації УТМР. Президія ж одноголосно постановила – не віддавати.

Ми можемо відмовитись від будь-яких інших угідь, наприклад на півночі Городянського і Семенівського районів. Але Київське водосховище – це перлина не тільки Чернігівщини, а й усієї України.

Здавалося б, питання закрите. Однак ні – Віталій Бекешко продовжує боротьбу за водосховище, заручившись підтримкою голови президії Всеукраїнської ради УТМР Миколи Шуляра. Розпочався величезний тиск на мене з боку влади, прокуратури, фінансових органів. Якщо коротко, то суть цього тиску така – або віддай Київське море, або йди з посади.

2 жовтня відбудеться звітно-виборна конференція обласної організації УТМР. Якщо я під тиском буду вимушений піти з посади, то відверто заявляю – я назву як всі прізвища і всі факти тиску на мене, так й інші моменти закулісної боротьби за мисливські угіддя на Київському водосховищі.»

Також пан Прокоп’єв стверджував, що за усіма новоствореними мисливськими товариствами стоять відомі в Україні та в Чернігівській області люди – політики, керівники першого рівня органів влади та місцевого самоврядування. Саме вони і впливали на внесення сесією обласної ради відповідних змін до рішення про передачу в користування мисливських угідь.

Відповідь присутнього на засіданні Віталія Бекешка своєму опоненту була короткою і емоційною:

- Якщо я зараз розкажу всю правду, то вам доведеться викликати «швидку допомогу»...

Наприкінці засідання його головні учасники відповіли на запитання журналістів, але всі розуміли: відповіді на головне питання – чим закінчиться дивна боротьба за кращі мисливські угіддя області – поки що немає.

P.S. Віталій Бекешко дав розлогу відповідь на звинувачення Олександра Прокоп’єва. Ознайомитись з нею можна буде невдовзі на «Високому Валі».