Білоруси-росіянам: «Сваю постімпэрскую кашу сёрбайце, панове, самі»

У зв'язку з подіями в Грузії російський посол у Мінську Олександр Суріков нагадав білорусам, що у випадку неприємностей в Білорусі «ми ваше горе завжди поділяємо».

- Коли вводяться економічні санкції, коли міжнародні організації з ініціативи деяких країн починають обговорювати відсутність прав людини в Білорусі, за цим завжди йдуть гучні заяви з боку Росії, - нагадав Суріков, натякаючи на необхідність підтримки білорусами дій Росії на Кавказі.

Ось як прокоментував подібні нагадування відомий білоруський журналіст і блоггер Аляксандар Класковскій:

«Якщо цілком відкинути залишки дипломатичної мови, то зміст такий: ми ваше начальство вигороджували за порушення прав людини, а ви, невдячні, не кидаєтеся зараз схвалювати нашу кавказьку війну! До речі, Кавказом справа може не закінчитися.

Москва різко підсилила войовничу риторику у відношенні Києва. Завтра від Білорусі можуть вимагати, щоб підтримала претензії на Севастополь, на Крим.

Нас вперто втягують у московські "розборки" з колишніми "молодшими сестрами". Дякуємо, але свою постімперську кашу сьорбайте, панове, самі!"

Я ж розкажу ще про одного російського посла – у Тбілісі.

Звуть його В'ячеслав Коваленко. З ним особисто знайомий – ще з тих часів, коли він працював радником (другою після посла особою) у посольстві Росії в Мінську. Я тоді був мінським кореспондентом Російського державного ТБ і радіо (1993-1997) – на той час напевно найбільш вільного ЗМІ у світі. Тоді ж я одержував критику з російського посольства за свої сюжети. Але в єльцинські часи цю критику можна було ігнорувати.

У ті роки деякі російські демократи говорили, що демократизувати лукашенківську Білорусь можна тільки приєднавши її до Росії. Мовляв, наша демократія перейде до вас. А білоруські демократи їм відповідали: ви не розумієте, це Лукашенко приєднує Росію до Білорусі, наша диктатура перейде до вас. Так воно й сталося.

Тепер історія повторюється: Південна Осетія приєднала до себе величезну Росію. Москва стала Нью-Цхінвалі.

Потім (в 2004-2006 роках) пан Каваленко був директорам 2-го департаменту країн СНД МЗС Росії, що відповідає за Білорусь, Україну і Молдову. Про розвиток відносин Росії із цими трьома країнами в 2004-2006 ви добре знаєте. І не треба думати, що українську політику Росії визначає тільки Путін – за допомогою Черномирдіна.

Цікаво, що надвечір на сайті лукашенківського агентства БЕЛТА з'явилося ось це:

12 серпня, Мінськ /БЕЛТА/. Про ситуацію на основних напрямках зовнішньої політики Республіки Білорусь 12 серпня керівнику держави Олександру Лукашенку доповів міністр закордонних справ Сергій Мартинов. Як повідомили кореспонденту БЕЛТА у прес-службі Президента, були предметно обговорені існуючі питання по головних векторах зовнішньополітичної діяльності.

Президент особливо підкреслив, що Білорусь прагне розвивати максимально глибокі, конструктивні й плідні відносини абсолютно з усіма своїми стратегічними партнерами, сусідами, країнами ближнього і далекого зарубіжжя.

У зв'язку з цим було порушене питання про необхідні заходи щодо поліпшення відносин з країнами Європейського союзу і Сполученими Штатами Америки. Президент дав конкретні доручення щодо того, що саме повинно бути зроблено з метою поліпшення відносин з цією групою держав.

Про Росію й Грузію – жодного слова».

Варто нагадати, що в розпал подій на Кавказі, напередодні висловлення позиції російським послом у Мінську, напіввіртуальна організація Алєксандра Дугіна, який консультує Кремль у питаннях геополітики, зробила гучну заяву про припинення існування Білорусі й Казахстану. Станеться це, на думку молодчиків з ЄСМ у разі, якщо ці країни не візьмуть участі в операції з «примусу до миру», яку розгорнула Росія стосовно Грузії.