Час і злочинність: Буйний цвіт шахрайства

З давніх-давен людство знайоме з таким видом злочину, як шахрайство. Шахрайство в його різних (відповідно своєму часу) проявах відоме ще з часів Законів царя Хаммурапі.

Тодішні шахрайства здебільшого стосувалися торгівлі - чи то купець видає свій дешевий товар за більш якісний та дорогий, чи то обміряв когось, чи обважив.

Все це є і донині, але стало якимось буденним, і в більшості випадків навіть не злочином, а в «кращому разі» правопорушенням.

Шахрайство серед пересічного люду давніх часів або середньовіччя було скоріше винятком, ніж правилом. Кінець ХХ століття докорінно змінив всю структуру шахрайського світу.

Звернувшись поглядом до рідного Чернігова, можна з впевненістю твердити, що основи масового поширення шахрайства серед населення заклали часи Перебудови.

Тоді більшість чернігівців жила ще за стандартами «будівників комунізму», але більш спритні створювали кооперативи, вчилися «втюхувати» покупцю товар з Малої Арнаутської, як найкращий «фірмовий» ексклюзив, приховувати від держави прибутки - тобто «крутилися» як могли. Таким чином вперше за багато століть історії шахрайства в Чернігові воно стало «на широку ногу».

З плином часу і набуттям Україною незалежності більше десятиліття шахрайство не посідало рейтингові місця в чарті незаконного заробітку. Зберігали скоріше його продавні види, які унаслідувала наша держава від Радянського Союзу. Це і славнозвісне псевдозолото, яке успішно і по цей час продають цигани, і шахрайства з підробними купюрами під час обміну валют.

Проте, щоб скоювати все вище перелічене, все одно потрібна не абияка видумка, хист, аналітичні викладки та попередня підготовка. Потрібне також знання «клієнта» майбутнього «розводу», тобто природне чи набуте глибоке знання слабких місць людської психології. Тим самим шахрайська діяльність все одно залишалася «професією» обраних...

Розквіт банківської діяльності приніс пересічним українцям (і чернігівцям в тому числі) довгоочікувану можливість отримати блага фінансової цивілізації, зокрема у вигляді кредитів. Десь на зорі ХХІ століття до банків потягнулися добропорядні вкладники і добропорядні кредитори.

Відсотки в наших фінустановах, як відомо, набагато вищі за світові, тому будь-які ризики неплатників з лихвою покривались. Кредитна діяльність була прибутковою і на цьому тлі виросло безліч регіональних банків та кредитних товариств різного типу.

Всім відомо, що ще в 2006-2007 роках отримати кредит на суму до 20 тисяч гривень готівкою без застави було не так то вже й важко. Потрібна була тільки довідка, що доход людини не менший за середній по державі. Добропорядні чернігівці, хто непогано заробляв, понабирали подібних та інших кредитів тьму тьмущу. І як водиться, вчасно все сплачували, користуючись грошима наперед і збагачуючи володарів фінустанов.

Однак людям, що заробляли мало або перебивалися тимчасовими заробітками, теж неабияк хотілося отримати бажаний кредит і жити зараз, а не потім. Ось і народилася в умах десятків, а то й сотень наших співвітчизників ідея «роздобути» заповітну довідку про доходи із зазначенням чималих статків.

Обраних шляхів було два.

Перший передбачав виготовлення довідки власноруч. Як в кулінарній справі, перелічимо необхідні для цього інгредієнти: принтер, папір, дійсна довідка для зразка, ручка та печатка (застаріла, випадково знайдена, підроблена, тощо).

Поєднавши всі ці нехитрі інструменти з певною долею спритності за пару годин можна отримати бажаний результат. При цьому підприємство на якому працює майбутній позичальник може бути як існуючим так і закритим або взагалі вигаданим.

Шлях другий. Отримати довідку про доходи у знайомого керівника із справжнім підписом та печаткою, звичайно, жодного дня в нього не працюючи. Тут вже в шахрайство були втягнуті дві особи.

І все!

Можна із своїм або краще чужим (підробленим чи десь знайденим) паспортом та ідентифікаційним кодом йти прямо до кредитної установи. Там серед валу інших заявок на отримання кредиту можуть і не помітити підробку.

Далі знову два варіанти розгортання подій.

Іноді люди на перших порах все ж таки платять по кредиту, допоки є змога, щоб не потрапляти до рук правоохоронних органів і до кінця терміну кредиту намагатись зберігати за собою статус «добропорядності». Подібних шахрайств менше. Витоки шахрайства розкриваються тільки тоді, коли людина перестає платити. Ії кредитну історію банк починає вивчати більш прискіпливо.

Другий варіант - брати кредит із наміром жодного місяця по ньому не сплачувати. Тут головне встигнути за короткий період обійти декілька фінансових установ і отримати побільше грошей, допоки тобою не зацікавляться як неплатником і ти не потрапиш в «чорний список». А далі не плачу по боргах та й годі, заставленого ж майна немає і немає справжньої зарплатні, на яку можна накласти арешт.

Строк за такий вид злочину все одно переважно умовний, тобто реального покарання ніякого. Гуляй собі на отримані грошики - не хочу... А там через рік-другий можна і знову до банку - може ще раз пощастить.

Таким чином і до Чернігова докотився кредитний бум у всіх його цивілізованих і не цивілізованих проявах. Категорія шахрайства тепер містить ще одну вагому складову.

Найгірший випадок для роботи банківських шахраїв такого типу - стати їх жертвою, тобто коли саме на твій втрачений або викрадений паспорт оформлюють кредит та ще й чималий. Ця сфера набагато менше поширена, але не менш прибуткова, бо має великі ставки.

Життя колишнього володаря паспорта вивчається доволі досконало, для того щоб вмовити банк видати кредит, скажімо, під заставу його квартири. Розкрити таку аферу також набагато важче, адже її фігуранти зникають в ту ж мить, коли отримають гроші. А банк б'є на сполох тільки через місяць-два, коли не отримує ні копійки по кредитному договору.

«МММ» дубль 2

Як виявилося, чернігівці, як і мешканці інших міст та містечок нашої чималої держави, за останнє десятиліття власним прикладом довели, що якщо людина і вчиться на власних помилках, то суспільство - ні і ще раз ні! Ну хіба в буремних 90-х мало натерпілися всі мешканці колишнього СРСР від діяльності фінансових пірамід?

Досвід довів, що мало... Чернігів, на щастя, не постраждав від діяльності шахраїв у сфері будівництва житла, але як і в інших містах - у нас ідея отримати надприбутки із своїх кревних заощаджень місцевий люд так і не покинула. А значить - і справа засновників «МММ» гідним чином отримала продовження в Чернігові, бо всім відомий закон ринку «якщо є попит, то з'явиться і пропозиція» ще ніхто не відміняв.

Чернігівці так і тягнулися, прихопивши чималі суми, до всіх установ, які пропонували прибутки у вигляді 30-35 відсотків річних. Мабуть ніхто з них і не згадав, що не так вже давно вони вже втратили приватизаційні ваучери та акції багатьох підприємств.

Роки стабілізації дали свої обнадійливі пагони в світосприйнятті наших співгромадян... Той хаос, який охопив ринок після розвалу Союзу, здавалося б «канув в Лєту». Яскраві вивіски та гарне начиння орендованих офісів шахраїв здавалися, на перший погляд, такими надійними...

Звичайно, люди несли свої заощадження і до надійних установ, тим самим значно зменшивши відсоток ошуканих.

Тому в наш час шахрайства із вкладами носять, на щастя, не такий тотальний характер як раніше. Проте, вони подекуди набули вже цілком законних форм і довести провину висококваліфікованих асів шахрайської справи майже неможливо. Шпарини в законах і в умах «клієнтів» тут використовуються «на повну катушку».

Отже, єдина універсальна рекомендація всіх часів і народів проти шахраїв: «громадяни, будьте пильні!». Шановні чернігівці! Нічого не підписуйте, не прочитавши або не зрозумівши змісту, бо багато хто з Вас може стати жертвою головного закону реклами «казати правду, тільки правду, але не всю правду!»

Така от незнана до цього часу шахрайська сфера охопила Чернігів. Подібні прикрощі навчили банки та людей бути більш обережними, але ще мабуть не один рік доведеться розбиратися із шахрайськими «здобутками» середини 2000-х...

Марина Кордик, прес-служба ЧМВ УМВС