140 років тому на Близькому Сході вибудували перший європейський квартал

Європейські звички й комфорт на Близький Схід принесли німецькі темплери. Вони прийшли в епоху турецького панування й оселилися на горі Кармель, смиренно очікуючи приходу Месії.

А в очікуванні працьовиті німці облаштовували своє життя. Саме вони довели можливість для європейців жити в безводній і безлюдній Палестині 19 століття.

Темплери - Der Deutsche Tempel - заснували організацію в 1862 році після розриву з офіційною церквою. Їхнім завданням було повернутися у Святу землю й особистим прикладом служити зразком служіння Богові. Місіонерською діяльністю вони не займалися, у змішані шлюби не вступали, церков не будували.

Освоєння Палестини почалося із прибуття перших трьох десятків поселенців в 1868 році.

Перше німецьке поселення засноване в Хайфі, у Кармелі. Трохи пізніше німецькі квартали з'явилися в Єрусалимі, Тель-Авіві. Нову вулицю прикрасили небачені отут двох- і триповерхові будинки із черепичними дахами (сьогодні освоєний випуск місцевої черепиці, а сто років тому її привозили з Німеччини), балконами, камінами, водопроводом.

Кармельштрассе довгі десятиліття залишалася самою широкою на Близькому Сході: ширина 30м. Цього досить і сучасній Хайфі, переповненій автомобілями.

Темплери поставили свої будинки за межами Хайфи, що була у ті часи маленьким селищем. Сама гора Кармель була безлісою. По її схилах піднімались христианські прочани, що жадали побувати в монастирях кармелітів, у гроті Іллі, святого сімейства. Паломницький туризм німці взяли у свої руки. Відкрили готелі, курси гідів, відправили по маршруту Хайфа-Назарет перший у цих місцях диліжанс. Для країни, де з біблійних часів їздили на віслюках, це було небаченим прогресом!

До речі, організацією турів на Святу землю займалася відома нам усім по дитячих віршах контора Кука. Туристи жадали не тільки вражень, але й сувенірів. Німці випустили перші листівки святих місць, їх розвозили по всій Європі.

До приїзду німецьких темплерів у Палестині не знали продуктів з коров'ячого молока, тим більше, не розводили свиней. Привезли небачену на Сході картоплю та їстівні кактуси. З тих пір кактуси як бур'ян усюди, а їхні плоди двічі на рік з'являються в овочевих магазинах. Незвично, але смачно.

Німці вразили місцеве населення пропозицією продавати гній. Напевно, здорово веселилися араби, що звозили до городів темплерів цей товар. Незабаром овочі, фрукти, молочні й м'ясні продукти маленька колонія темплерів відправляє за кордон!

Уперше почали робити маслинове масло не вручну, а на механічних давильнях. А мило з нього - "мило зі Святої землі" відправляли в Європу й США.

Якщо турецька адміністрація ввела особливий номер виклику поліції, то темплери запропонували й безкоштовний виклик пожежних та швидкої допомоги. Ще в 19 столітті.

До початку Першої світової війни німецька громада нараховувала всього 2200 чоловік.

Дружили із сусідами. Турецька адміністрація була дружелюбна до працьовитих і нескандальних поселенців. Правда, землі їм дарувати відмовлялася, усе доводилося купувати.

З арабами торгували. Єврейським поселенцям спочатку допомагали облаштуватися. Наприклад, перші кибуцники купили німецьку молочну ферму. Тепер, через сто років Ізраїль – поперед планети всієї по виробництву молочних продуктів.

До початку Першої світової війни темплери користувалися автономією й самоврядуванням. Але війна все різко змінила. Частину чоловіків, як підданих Німеччини, призвали в німецьку армію.

У 1917 році прийшли британці, що перебували в стані війни з Німеччиною. Депортували кілька сотень підданих країни супротивника, обмежили німців у правах.

У 30-і роки частина темплерів, принципом яких було не вступати в політичні організації, стали членами гітлерівської партії. На стародавніх будинках біля обов'язкових цитат з Біблії з'явилася свастика. Відносини з єврейськими сусідами зіпсувалися.

Якщо у 1933 темплери закликали своїх співвітчизників відмовитися від бойкоту єврейських товарів, то тепер самі припиняли співробітництво з євреями. До честі громади треба відзначити, що далеко не всі підтримали нацизм. Близько 350 чоловік стали до початку війни членами нацистської партії. У 1939 частину чоловіків призвали в армію вермахту. Інших англійська адміністрація Палестини відправила в у табір для військовополонених, а в 1943р. депортувала в Австралію.

З півтори тисячі темплерів (1938р.) у Палестині до кінця Другої світової залишалося 280 тамплерів й 48 німців, що не мали відносини до громади.

Знищення німецькими фашистами євреїв у 30-40 роки не могло не позначитися на ставленні молодої держави до німецької громади. Німці були єдиними, кому ізраїльський уряд запропонувало виїхати із країни.

Будинки темплерів спорожніли. Вони перейшли у власність уряду й були включені в договір про репарації. Будинки старіли до 90-х років 20 сторіччя. Поки у Хайфу не прийшли бахаї. Вони вибудували розкішний комплекс бахайських садів на горі Кармель, алеї якого спускаються до колишньої Кармельштрассе. І взялися (з дозволу уряду) за реставрацію будинків, їхніх фасадів.

Ще не всі будинки в німецькому районі відновлені, але це одна з кращих вулиць Хайфи. А ті, хто купує будинок, одержують від міських влада докладне креслення будинку й умову: його зовнішній вигляд лишається колишнім, реконструкція може зачіпати тільки інтер'єр.

Збільшити

Збільшити

Збільшити