Три менеджери керують одним слюсарем

Пора вступних іспитів. До одного з обласних управлінь заходить батько з сином-випускником школи і просить чиновників виписати його дитині направлення до столичного інституту.

Ті не проти, але спочатку бажають побачити атестат. Атестат викликає запитання. Починається усна перевірка знань випускника...

Після чергової неправильної відповіді чиновник суворо дивиться в очі вчорашньому школяреві і запитує: “То напишіть хоча б, скільки буде “два в квадраті”? Не довго думаючі, хлопець бере олівець, малює на папері квадрат і вписує туди двійку...

Це реальна історія, що трапилась у Чернігові позаминулого року.

Але вона є не причиною, а лише приводом для дослідження місцевого ринку праці, на якому, кажуть, сьогодні одних не влаштовують заробітні платні, інших — кваліфікація працівників, а третіх влаштовує все — їх взагалі нема в країні. Що відбувається насправді?

Передісторія питання

Були часи, коли кадри не були потрібні нікому. Кожна людина володіла усіма трьома існуючими тоді професіями — одночасно була і мисливцем, і рибалкою, і збиральником. Решта часу, дякуючи матріархату, присвячувалась полігамним стосункам і, думається, спостереженню небесних світил.

Але 4-5 тисяч років назад — в епоху неоліту — все докорінно змінилося. Землеробство відокремилось від скотарства, яке в свою чергу відокремилось від мисливства, рибальства та збиральництва. І пішло-поїхало: нові професії почали з’являтись в геометричній прогресії до винаходів людства — вогню, заліза, зброї, колеса…

Тенденцію до ускладнення виробництва, а значить іще до більшої професійної диференціації, остаточно закріпив промисловий переворот появою у 19-му столітті вже нашої ери складних механізмів — машин.

Завдяки науково-технічному прогресу сьогодні в світі існує декілька тисяч професій. Наприклад, у національному класифікаторі України станом на 2007 рік ми нарахували їх близько восьми з половиною тисяч. Серед них багато цікавих — агроном аеродрому, випробувач паперових мішків, лакувальник глобусів, контролер ремізо-бердного виробництва, верховий доменної печі тощо.

Можна припустити, що з подальшим еволюціонуванням суспільства спеціалізація буде лише поглиблюватись. Що в кінцевому результаті призведе до появи професій на кшталт оператора із закручування болтів на дванадцять з правою різьбою.

Одні не хочуть платити, інші — працювати

Колись нинішній президент ще на старті свого правління пообіцяв створити у країні 5 мільйонів робочих місць. І робочі місця дійсно потроху створюються (скоріш за все, глава держави тут ні при чому), але часто з таким співвідношенням зарплатні до умов праці, що бажання працювати виявляється далеко не у всіх.

Взагалі, проблема роботи та її оплати досить складна і багаторівнева. З одного боку, кожний роботодавець зацікавлений платити менше, а отримувати від працівника більше. Це бізнес. І в умовах сьогодення, коли профспілковий рух майже відсутній, той хто наймає, практично завжди перемагає того, кого наймають.

Приклад. Мій знайомий працює в одній відомій чернігівській торгівельній мережі вантажником. Із зарплатнею понад 800 гривень на місяць. Але коли ми порахуємо його оплату у перерахунку на відроблені робочі години, то ледь-ледь вийде «мінімалка». Відомо, що в цій же мережі практикувалось і таке. Новому працівнику призначали випробувальний термін, скажімо 3 місяці, протягом якого платили лише частину зарплатні. А після закінчення терміну можна й іншого найняти. Також з випробувальним терміном…

З іншого боку, як поділилась працівник одного з чернігівських центрів зайнятості, котра щодня контактує з претендентами на вакансію: «Працювати на звичайних роботах не бажають — всі одразу хочуть бути президентами». Щоб платили від тисячі доларів. Плюс соціальний пакет, безлімітний стільниковий зв'язок та авто з особистим водієм.

Але які гроші вам сьогодні запропонують в Чернігові та області?

Лідери по зарплатні. Знизу

Чернігівщина вважається депресивним регіоном. З відповідною економікою та дотаційним бюджетом. Тому і рівень заробітних плат тут майже найнижчий в Україні — ми четверті знизу. За даними статистики, на березень поточного року середня зарплатня в Чернігівській області складала 1280 гривень на місяць. При цьому середня заробітна плата в цілому по країні — 1700 гривень, що практично на чверть більше. А в сусідній Київській області вона взагалі майже досягла 3000 гривень на місяць.

Цікаво, що понад 20% зайнятих на ринку праці Чернігівщини у минулому році заробляли менше 600 гривень.

Серед міст області найкраще живеться Прилукам. У чернігівському Кувейті рівень зарплат в 1,6 разів вищий, ніж у Ніжині або Чернігові — понад 2000 гривень.

На початок року офіційні — проведені через центри зайнятості — попит-пропозиція на ринку праці мали співвідношення 5 до 1. Тобто 5 осіб на одну вакансію. А взагалі вакансій по області за 2007 рік зареєстровано понад 4,5 тисяч.

Моніторинг рубрики «робота»

Аби дещо доповнити статистичні дані, в яких враховується лише інформація з офіційних джерел, ми відкрили газету «Объявления по средам» і уважно продивились усі об’яви в рубриці «робота».

Серед майже 600 вакансій цього номеру більше 300 стосувались робітничих спеціальностей, передусім — будівельних. Чотири сторінки рубрики рясніли пропозиціями для мулярів, штукатурів, оздоблювачів, каменярів, гіпсокартонників, бетонярів, кровельників, пліточників, різноробочих. А також для електриків, столярів, монтажників, слюсарів, електрозварювальників, теслярів, кухарів, швачок тощо.

Там, де за названими спеціальностями вказувалась зарплатня, то вона була в межах 2-4 тисяч гривень на місяць. Окремим рядком надруковані вакансії за спеціальністю водія — 50 пропозицій. Оплата і 1000 грн. — на ЗИЛ 130, і 1500-1800 грн. — на ГАЗ, і, навіть, 3500 грн. — водіям-експедиторам з категорією «С».

На другому місці — сфера торгівлі. Потрібні реалізатори на ринок, продавці-консультанти, касири в супермаркети тощо. Всього 57 вакансій. Зарплатня не вказується. Експерти ринку стверджують, що там вона невелика — 800-1500 грн.

Щоб там не казали про надлишок випускників факультетів менеджменту (про кадри нижче), попит на менеджерів досить стабільний — у номері 39 пропозицій. Шукають менеджерів зі збуту, туризму, реклами, логістики, по роботі з клієнтами, офіс-менеджерів тощо. Зарплатня — від 1000 гривень плюс бонус, котрий залежатиме від зароблених для фірми грошей.

Інші вакансії менш численні: мерчендайзери — 21 пропозиція, охоронники — 14, спеціалісти з ПК, директори, економісти, бухгалтери тощо — по 6-7 пропозицій.

В рубриці «шукаю роботу» окрім традиційних об’яв про послуги ремонту та автоперевезення увагу привернули 4 оголошення дівчат з приписом «інтим та мережевий маркетинг не пропонувати».

Кадровий дисбаланс

Тому хлопцю з неординарним мисленням, який уміло вписав двійку в квадрат, направлення до вузу так і не надали. Можливо, він не скористався традиційною схемою “дав кому потрібно — вступив куди потрібно”, а пішов до ПТУ. Якщо так, то правильно зробив, бо ринку праці сьогодні конче потрібні спеціалісти масових, робітничих професій. А у нас в області, як і в країні в цілому, баланс між вищою та професійною освітою значно порушений.

Судіть самі. В радянські часи на Чернігівщині діяло всього 3 вищих навчальних заклади: два педагогічних інститути — в Чернігові та Ніжині — та один політехнічний. І близько 30 професійно-технічних училищ.

На сьогоднішній день, як повідомили в управлінні освіти та науки облдержадміністрації, в області функціонують 6 вузів III-IV рівнів акредитації, три з яких мають статус університету. А також майже 30 (!) філій та представництв вищих навчальних закладів інших регіонів. Професійно-технічних закладів сьогодні — 23 плюс 3 філії.

У вузах області навчається понад 27 тисяч студентів, у професійно-технічних закладах — 9,5 тисяч учнів. Майбутніх вчителів, бухгалтерів, менеджерів практично у три рази більше, ніж майбутніх слюсарів, столярів чи електриків. Виходить, що три менеджери мають керувати одним слюсарем, а не навпаки, як того потребує традиційно структурований ринок праці.

Додайте до цього понад 7 мільйонів найбільш працездатних українців, які сьогодні підіймають економіку Росії, Польщі, Іспанії, Португалії чи Італії і яких так не вистачає батьківщині.

Дійсно, кадри могли б вирішували все, якби ті, хто відповідають за кадри у масштабах країни, вирішували хоча б щось.

10 найпопулярніших професій

За даними порталу «Робота.ua» — одного з найбільших українських сайтів вакансій, найпопулярнішими, тобто найбільш витребуваними професіями 2007 року були десять наступних.
Перше місце — у менеджерів з продажу із середньою зарплатнею 4000 гривень на місяць.
Друге — у робітників масових професій (будівельники, механіки, слюсарі, водії, кухарі і т. і.) із оплатою у 2000 грн.
На третьому місці економісти й фінансисти для банків та страхових компаній — 3500 грн. на місяць.
Четверте — у системних адміністраторів з зарплатнею 4500 грн.
П’яте посідають інженери, технологи, проектувальники. Зарплатня — 4500 грн.
Далі в порядку зменшення йдуть професії бухгалтера (3000 грн.), секретаря (2500 грн.), програміста (6250 грн.), торговельного представники (3000 грн.) та менеджера з логістики (3500 грн.).

У нас є можливість порівняти вищенаведені дані з нещодавнім дослідженням американського журналу «Money», за результатами якого були визначені десять кращих професій США. На першому місці там — інженер-програміст, на другому — викладач вузу, на третьому — фінансовий консультант. Далі — спеціаліст по кадрам, асистент лікаря, спец з дослідження ринку, ІТ-адміністратор, оцінщик нерухомості, фармацевт та психолог.

Оплата праці за цими професіями коливається в межах 90-65 тисяч доларів на рік або, якщо перевести на наші гроші і в місяці, то — 37,5-27 тисяч грн. на місяць. Є в США і ще більш оплачувані професії, як то хірурги (103 тис. грн. на місяць), юристи (64 тис. грн. на місяць) та дантисти (51 тис. грн. на місяць), але вони чомусь до згаданого рейтингу не потрапили.

Замість висновків

Сьогодні система освіти не стикується з потребами ринку праці. Скажімо, бухгалтери та юристи в достатній кількості з’являються вже тоді, коли потреби в них практично немає. Крім того, співвідношення “три до одного” між вищою та професійною освітою є неприпустимим.

Інша проблема — у нас все ніяк не закінчиться ганебна епоха, в котрій знання купуються за гроші. Тут нічого коментувати: всі про це знають і всі, начебто, вважають нонсенсом, але схема продовжує працювати.

Проблемою є і конфлікт між роботодавцем та робітником. Перший неспроможний нормально платити, а другий, часто-густо, — нормально працювати (купив знання за гроші?). Взагалі, тут повинна втрутитись держава і встановити таку “мінімалку”, на яку дійсно можна було хоча б мінімально підтримувати гідні умови життя.

Але те, що ринок праці все більше потребує робітничих спеціальностей, свідчить про поступове одужання країни. Матеріальне виробництво — міць, першооснова будь якої економіки. А буде що виробляти, то буде що й продавати.

І ще. Засидівшись (застоявшись) біля станка, монітора чи прилавка згадайте, що технічна революція з усіма її винаходами та професійною розгалуженістю задумувалась, щоб звільнити людство. А не для того, щоб зробити його рабом прогресу.

Ігор КУЗЬМЕНКО,
“Сіверські Партнери”
Фото: Сергій СТУК