Особливості національного піару, або Як учили тринькати гроші кандидатів з користю

Скільки на проспекті Перемоги має бути бігбордів кандидата Г1, щоб чернігівці віддали свої голоси за кандидата Г2? Або скільки модних співаків має привезти до Ніжина кандидат Г3, щоб носівські селяни не захотіли віддати свої голоси за кандидата Г4?

І чим насправді мотивується пересічний виборець, віддаючи свій голос за того чи іншого кандидата?

Відповіді на ці та подібні запитання змогли отримати чернігівські журналісти від експертів Української Ліги фахівців зв’язків із громадськістю Андрія Куліша і Наталії Самолевської, які спеціально прибули зі столиці.

Зустріч відбулася за круглим столом в Незалежному громадському прес-центрі «Чернігівський вибір-2010» і мала формат дискусії. Її учасники з’ясовували особливості PR-технологій нинішнього передвиборчого сезону і розбиралися, чого в них більше – блиску чи злиденності?

Перше, що зробили столичні гості, це пояснили різницю між PR-технологіями та політтехнологіями. За їх словами, піарники – це «сірі кардинали», яких мало хто знає в обличчя, зате видно результат їхньої роботи.

Діяльність же політтехнологів віртуальна: вони займаються прогнозами, філософствують на політичні теми та думають, яким чином задурити «електорату» голову, щоб той проголосував за потрібного кандидата.

Андрій Куліш і Наталія Самолевська мають 15-річний досвід роботи по відслідковуванню і аналізу виборчих технологій. Тому розповісти їм дійсно було про що.

Чи задумувалися коли-небудь виборці і ті, хто хоче бути обраними, про ефективність і взагалі доцільність традиційних методів агітації? Таких як: бігборди, прапорці, надувні кульки, наклейки, календарики, листівки...

Яким взагалі виглядає принцип агітації? Він нескладний. Усіх виборців умовно можна розділити на три категорії: перша – ті, хто «за»; друга – ті, хто «проти»; третя – ті, хто ще не визначився. Саме на третю категорію виборців і спрямовані зусилля агітаторів.

Андрій Куліш: «Вибори дуже часто нагадують звичайні рекламні кампанії. На «розкрутку» кандидатів викидаються величезні гроші, які потім часто просто летять за вітром. На останніх виборах одна з партій виготовила 45 мільйонів (!) прапорців з власною символікою. І що, думаєте, це додало їй голосів виборців?..»

Інколи агітація проводиться відверто недбало і лише шкодить тому, кому мала б допомагати. В якості прикладу доповідачі навели етикетки з символікою Народного блоку «Ми» Володимира Литвина, які з’явилися на пляшках зі свяченою водою, що продавалися біля Почаївської Лаври...

До подібних безглуздостей можна віднести і безконтрольну розклейку листівок. Де їх тільки не зустрінеш: на кабінах ліфтів, у поштових скриньках, на стінах будівель на висоті трьох метрів (щоб ніхто не зірвав!), навіть на дверях… вбиралень.

Та часи, коли одна листівка могла загітувати 5-10 чоловік (особливо у глухих селах, де відсутній інформаційний простір), вже давно минули. Сьогодні ефективність агітації на листівках – майже нульова. Більш того – ефект від них може бути зі знаком «мінус», якщо у справу втрутяться «чорні піарники».

Наталія Самолевська: «Виглядає це так, як було одного разу в Ужгороді. Ходили по місту люди з листівками і вкидали їх у поштові скриньки. Слідом за ними йшли інші люди, виймали ці листівки і приклеювали їх за допомогою клею «Момент» на скло автівок, вікнах перших поверхів, вітринах магазинів. Передбачаєте реакцію власників машин, квартир і магазинів?..»

Коли агітпродукту певної партії чи кандидата надто багато, або ж коли кандидат дивиться на тебе мало не з кожного будинку чи бігборда, це починає давити на людську психіку і спричинює зовсім протилежний ефект.

Свій проти своїх, думали – «провокація»

Експерти з Києва зазначили, що вони люблять працювати на місцевих виборах, бо на місцях процес цікавіший і, так би мовити, вдячніший за процес виборів всеукраїнських.

Хоча інколи центральні штаби політичних партій і кандидатів, говорячи словами Володимира Висоцького, «мыслят в миллионах и в парсеках», а обласні штаби опиняються в ролі «заручників».

Найкращий приклад - нещодавня відверто смішна історія, яка трапилася в Житомирі. Центральний виборчий штаб Арсенія Яценюка розробив і виготовив нові бігборди (добре відомі вже всій Україні) і вирішив розмістити їх в усіх містах. Житомир від Києва близько. Відвезли, розклеїли, але житомирський обласний штаб Яценюка не попередили про це.

Наступного ранку у місцевих «яценюківців» був великий переполох – «Провокація!» Негайно було «вжито заходів». Того ж дня увечері житомиряни телефонують в Київ у центральний штаб – «З провокацією покінчено! Зірвано 80 лже-бігбордів!..»

Андрій Куліш і Наталія Самолевська виголосили основні принципи, які можуть зробити виборчу агітацію ефективною.

Загальні фрази голосів не додають. Виборцям треба пропонувати щось виключно своє.

Гроші спочатку мають витрачатися на роботу експертів, а вже потім – на агітацію.

Бігборди ефективні виключно на місцевому рівні, на загальнодержавному ж вони виконують роль самокомпрометації.

Місцевий патріотизм завжди спрацьовує! Особливо, якщо це спортивний патріотизм.

Значна роль «вторинного впливу» (розумно загітована людина передає інформацію ще трьом людям, ці троє – ще десятьом і так далі в геометричній прогресії).

Чернігівських журналістів цікавило, за кого з кандидатів столичні експерти проголосують на президентських виборах. Відповідь була оригінальною: «Попрацювавши в багатьох штабах, ми стали в питанні виборів циніками. Голосуватимемо проти всіх».

І на завершення – ще одна смішна історія, яку розповіли Андрій Куліш і Наталія Самолевська. Якось в Івано-Франківську виборчий штаб Соціалістичної партії України розповсюджував свою газету «Товарищ», надруковану 9-мільйонним накладом.

У штаб прийшли хлопці і взяли по пачці газет, пообіцявши розповсюдити їх по місту. Отримали за цю роботу по 10 гривень (це було ще тоді, коли за десятку можна було і поїсти, і пива попити). Але замість того, щоб роздавати соціалістичний «Товарищ» жителям явно не соціалістичного Станіслава («капіталістична» назва Івано-Франківська), хлопці віднесли газети на приймальний пункт макулатури. І отримали за це ще по 10 гривень. Ото ефект!..