Першим у Єрусалимі побував... чернігівець

У Єрусалимі знов сталося диво - у храмі Гроба Господнього зійшов Благодатний вогонь.

Але не всім відомо, що 900 років тому чернігівський чернець Даніїл рушив паломником до Святої землі, де запалив лампаду від Благодатного вогню.

Він став автором першої руської книги подорожей. Ім'я Даніїла, особливо у давнину користувалося такою пошаною, що у деяких стародавніх списках він згадується навіть Святим, а його "Ходіння" звеличується до "Житія".

Православна церква називає його засновником руського паломництва. До речі, пам’ятаєте походження слова "паломник"? Це той, хто прийшов до Гроба Господнього, а на згадку про це приніс додому пальмову гілку.

"Ходіння" не збереглося в оригіналі. До нас дійшли тільки списки, датовані 1475 роком, і до кінця 16 ст., тобто, до подорожі Трифона Коробейнікова, це був єдиний опис Палестини. Навіть у 17 ст. його книга мала популярність. Ще до ери друку "Житіє и Ходіння Данила, Руськыя земли игумена" переписувалось сотні разів.

Тільки до нашого часу дійшло 150 списків. У 1864 р. Археографічна комісія під редакцією А.Норова видала Даніїлове "Ходіння", маючи за мету відбудувати друкарню давньої Палестини. Сучасними археологами доведено, що географічні та топографічні описи Даніїла, відносно Палестини, найбільш достовірні, ніж будь-які у Європі.

У цьому році православна церква відзначує ювілей подорожі. У березні цього року відбулася міжнародна науково-церковна конференція "Дабы не в забыть было то, что показал мне Бог: хождение игумена Даниила в истории Русской Церкви и культуры (1107 - 2007)" у Паломницькому центрі Московського Патріархату. У конференції брали участь історики, філологи, архієреї, богослови з України, Росії, Білорусі, Німеччини, Польщі, Італії, Греції, Великобританії та інших країн. У центральному музеї давньоруської культури та мистецтва ім.Андрія Рубльова у ці дні працювала виставка присвячена 900-річчю паломництва ігумена Даніїла.

До експозиції увійшли біля 150 предметів, пов’язаних з відвідуванням руськими людьми Святої Землі. Це ікони, рукописи, стародруковані книги, мапи, та список "Ходіння" (13 ст.).

Паломництво ігумен здійснив у 1104-1107рр. Ми небагато знаємо про Даніїла: став ченцем у Києво-Печерському монастирі, призначений ігуменом в один із Чернігівських монастирів. «Я, недостойный ігумен Даниил, худший из всех монахов, смиренный, одержимый многими грехами, недоволен во всяком деле добром, понужден был своими помыслами и нетерпением, захотел видеть святой град Иерусалим и землю обетованную. И с Божией помощью посетил Иерусалим и видел Святые места, обходил всю землю Галилейскую и Святые места около града Иерусалима, где Христос ходил своими ногами и великие чудеса показал в тех местах Святых», - так почав Даніїл свою оповідь.

З Чернігова група мандрівників, на чолі з Даніїлом, по Дніпру і Чорному морю добралася до Цареграду (сучасний Стамбул). Далі - через Середземне море повз островів Кріт, Родос, Кіпр до Яффо: один із найстародавніших портів світу. Сучасне Яффо - це частина Тель-Авіва, що зберегла до сьогодні будівлі часів Даніїла. А самого Тель-Авіва Даніїл не побачив, тому що місто було збудовано тільки через 800 років. «Город Яфа на берегу близ Иерусалима, оттуда путь до Иерусалима посуху, верст тридцать, по полю десять верст идти до церкви святого Георгия. ...Воды здесь много. У этой воды отдыхают странники, но со страхом: место пустынное, близ города Аскалона (совр. Ашкелон), оттуда совершают набеги сарацины и избивают странников на путях, при входе в горы. От церкви Георгия до Иерусалима верст двадцать, по горам каменным, путь тяжел и очень страшен.»

Він описує непроглядні ліси біля Єрусалима, дивується Давидовому стовпу, помітному заздалегідь. Під'їхавши до стін Єрусалима, паломники заплакали від щастя. «Иерусалим - город велик и крепок стенами, равносторонний, на все четыре стороны создан в форме креста. Около него - ущелья и горы каменные. Безводно место это: ни реки, ни колодца, ни источника нет вблизи Иерусалима, но только один водоем – Силоамская купель. Дождевой водой живут люди и животные в этом городе. Хорошие урожаи собирают около Иерусалима на каменных местах без дождя, только Божьим повелением и благоволением родится пшеница и ячмень изрядно: одну кадь высеют и собирают девяносто кадей, а иной раз и по сто кадей от одной посеянной. Не является ли это благословением Божьим земле этой святой? Виноградников много около Иерусалима и садовых деревьев многоплодовитых, и смоквы, и шелковицы, и маслины, и рожки, и другие различные плодовые бесчисленные деревья растут по всей земле той.»

Даніїл з гордістю згадує, що йому - єдиному з іноземців - було дозволено піднятися на Вежу Давидову, до вершини якої було 200 сходинок. У сучасному Ізраїлі вежа Давида - головна цитадель міської стіни навколо старого міста. Стіна була зведена у 16 ст. задля укріплення.

Сьогодні це - чудовий панорамний майданчик. Звичайно туристи починають екскурсію саме з Давидового стовпа, прогулюючись понад містом на висоті кількох метрів (довжина стіни близько чотирьох кілометрів, ширина три метри, висота до 15 м). Усі християнські храми, перераховані ігуменом, існують до сьогодні, але більшість з них неодноразово перебудовані. Ці перебудови легко можна помітити, звіряючись із текстом "Ходіння".

З дозволу князя Болдуіна Даніїлу пощастило стати першим з руських паломників, що запалив лампаду біля гроба Господнього від усієї Русі. І пом’янув він своїх родичів та знайомих, живих та померлих. З його слів, він “во всех местах никогда не забывал русских князей и княгинь, их детей, игуменов, бояр и детей своих духовных и всех христиан... Заказывал 50 литургий за здравствующих русских князей и всех христиан, и 40 литургий отпели за умерших”.

Біля гроба Господнього щороку запалюють Благодатний вогонь на Великдень, що потім розвозять (сьогодні - літаками) по християнських країнам. А паломники та туристи опалюють біля гроба Господнього пучок з тридцяти трьох білих свічок (по кількості років життя Христа) і везуть додому як найпопулярніший єрусалимський сувенір. До речі, якщо і вас є такі свічки, можна загадати бажання і запалити одну з них, щоб воно здійснилося.

Київська Русь не брала участі у хрестових походах (офіційна ціль хрестоносців - визволення від невірних гроба Господнього) , тому і Даніїл не втручався у відношення населення та хрестоносців і користувався підтримкою останніх.

Від Єрусалима паломники пішли до Йордану. «Путь очень тяжел», - помітив Даніїл. Спека та сморід Мертвого моря ускладнювали пересування по розпеченому піску. Багато з них померли від спраги, так і не побачивши Йордану. У наш час цей шлях займає не більше години автомобілем, хоча дорога до Мертвого моря подовжилася. Море пересихає. За останні сто років берегова лінія змістилася на десятки метрів вниз. Шосе до моря йде уздовж Йорданської долини. Навкруги африканський пейзаж: жовтий пісок, жовті скелі... Спека. Даніїл: "Горы эти великие, каменные, сухие, безводные, даже росы на них никогда не бывает."

Долина Йордану утворилася під час розколу Євразії і Африки. Це найглибша у світі впадина (405 м нижче рівня моря), активна сейсмологічна зона. Геологи вважають, що через кілька мільйонів років Сірійсько-Африканський гірський розлом "оформиться" і Свята Земля буде північчю Африки. Після недавнього землетрусу були пошкоджені стіни монастиря Св. Герасима, в

Єдина річка, що впадає в Мертве море -Йордан. Святу ріку Даніїл порівнює з нашим Сновом (неподалік Чернігова). Через дев’ять сторіч я переконалася в точності аналогії. Річки насправді схожі! Довжина Снову 253 км, Йордана 160 км.

Даніїл: «Всем подобен Иордан реке Снови. И шириной, и глубиной, и извилистым течением, и быстротой - всем он похож на реку Сновь. Глубина его в месте купания паломников четыре сажени, я сам измерил и испытал во время переправы на другую сторону Иордана. Много пришлось походить по его берегу. Ширина Иордана такая же, как и у реки Снови на ее устье. На этой стороне Иордана, где купель, растут невысокие деревья, похожие на вербу, выше купели растет лозняк, но не как наша лоза, а как кустарник и тростник; прибрежная равнина напоминает также Сновь-реку. В зарослях водится зверей много: бесчисленное множество диких свиней, много и барсов тут, и даже львов».

Йордан, як і Снов, змілів. У деяких місцях через нього можно перестрибнути. Леви давно зникли. А лозняк росте, риба плаває, християни приймають хрещення у водах Йордана. Даніїл виміряв довжину та глибину річки. Його "Ходіння" цікаво тим, що він оглядав Святу Землю небайдужими очима господарника і географа. Він описував усе до дрібниць: будівельний матеріал, зрошувальні системи, одяг та звички місцевого населення.

Від Єрусалиму шлях був до Галілеї, до Тіверіадського озера, Фаворської гори та Назарету. «Город Тивериада удален от Иерусалима на четыре дня пешего хода, путь от него страшен и очееь тяжел; по горам каменным надо идти три дня, а четвертый день около Иордана идти на восток полем, до самого верховья Иордана, до его истока. И судил мне Бог так пройти этим путем.» Паломникам допомагали хрестоносці на чолі з князем Болдуїном, що правив в Єрусалимі.

Підіймаючись по Йордану, паломники дійшли до Кінерета (Галілейське море, Тіверіадське озеро), - на сьогодні в Ізраїлі це єдине джерело питної води. Даніїл: "Тивериадское озеро доступно для обхода, вода его очень вкусная, не можешь остановиться, когда пьешь эту воду. В длину озеро пятьдесят верст, а поперек двадцать верст. Рыбы в нем очень много, и есть одна рыба, дивная и чудная, эту рыбу и Христос любил есть, очень вкусная рыба, лучше всяких рыб. Своим видом она похожа на карпа".

Це одна з найпопулярніших риб в Ізраїлі. Івритська назва - амнун, арабська - мушт, акваріумісти знають назву: теляпія. Дев’ять днів паломники провели біля Кінерета у Тіверії, тому що тільки у супроводі загону хрестоносців осмілилися обійти навколо озера. А потім пішли до Аккри (сучасне Акко). Пройшов Даніїл важкий шлях вздовж узбережжя Середземного моря. На протязі 100 км були розташовані міста Яффо, Хайфа, Акко. Усі вони були зайняті хрестоносцями лояльними до православних паломників.

«Божьей благодатью и молитвами Богородицы» путешествовали они 16 месяцев по Святой Земле «без пакости, ... не видели нигде ни поганых, ни лютых зверей и никакого зла.»

Сучасні туристичні групи проїжджають маршрут паломників всього за день у комфортабельних автобусах. Даніїл витратив на це 16 місяців. Було дуже дивно через дев’ять сторіч їздити сучасними асфальтованими дорогами по маршруту земляка. Переконуватися у точності його розповіді, бачити переміни і розуміти, що великі книги не бояться часу.