Мілина молочних річок...

МОЛОЧНИЙ РИНОК: ІСТОРІЯ ПЕРЕКОСУ

Останнім часом на Чернігівщині спостерігається порушення рівноваги на ринку молочної сировини — з осені 2007 року закупівельні ціни на молочну сировину від населення почали стабільно знижуватись. За півтора року вони впали з позначки 1,7-1,9 гривень за літр до 1,1-0,9 грн.

Весною 2008-го на засіданні обласної узгоджувальної комісії з питань координації міжгалузевих відносин на ринку продукції тваринного походження між виробниками та переробниками при посередництві обласної влади начебто було досягнуто домовленість, що закупівельні ціни на молоко від селян протягом наступного півріччя не опускатимуться нижче позначки 1,5 грн за літр.

Але переробники швидко порушили домовленість — і через деякий час місцеве відділення Антимонопольного комітету оштрафувало близько десяти молокопереробних підприємств області за наявність змови в ціновій політиці. На 46 тисяч гривень всього. Тобто кожне підприємство заплатило по 4-5 тисяч гривень. І продовжило політику гри на цінах далі.

Наприкінці травня вже 2009-го узгоджувальна комісія знову рекомендувала переробникам не опускати закупівельні ціни на молоко від населення нижче 1,2 гривень за літр. Але і ця рекомендація залишилась на папері. Тому Антимонопольний комітет за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції знову порушив справу проти семи молокопереробних підприємств області — ВАТ “Чернігівський молокозавод”, ЗАТ “Куликівське молоко”, ТОВ “Полісся молоко”, ВАТ “Ічнянський завод сухого молока”, ВАТ “Бобровицький молокозавод”, “Новгород-Сіверський сирзавод” та філія “Менський сир”.

Але, як говорить досвід минулого року, навряд чи це зупинить монополістів. За таких штрафів їх можна беззбитково платити мало не щодня.

РИНКОВА ЦІНА РОСТЕ, А ЗАКУПІВЕЛЬНА — ПАДАЄ

“На сьогодні в нашому районі закупівельна ціна на молоко складає 1 гривня 10 копійок за літр, — говорить Валентина Циганок, голова селянської спілки виробників молока “Десна” села Велике Устя Сосницького району. — Що це за ціна при собівартості виробництва молока понад 1,5 гривень за літр?”

За словами Валентини Циганок, у серпні 2008-го року ціна на молоко від селян становила 1,2 гривні за літр. А масло фасоване тоді продавали в роздрібній мережі по 4,6 гривень за 200 грам. Ціна на молоко залишалась без змін аж до березня 2009-го, а масло за цей період підскочило до 8 гривень за 200 грам. А весною цього року молокопереробні заводи взагалі скинули ціну до 1,1 гривні за літр. “Нам ціну заводи знизили на 9%, а на свою продукцію підняли на 74%, — порівнює пані Циганок. — Де ж справедливість?”

А після того, як на ім’я народного депутата Едуарда Прутника був надісланий лист з проханням про допомогу, у спілки, очолюваної пані Циганок, молокозаводи області взагалі перестали купувати молоко.

“Якщо закупівельна ціна на наше молоко впала, то чому не впала, а навіть збільшилась ціна на молокопродукти в магазинах?” — ставить запитання Анатолій Столярук, директор ДГ “Іванівка” Борзнянського району, яке щоденно здає по 7 тонн молока і якому також знизили закупівельну ціну. — “Яка різниця, що ми — виробники станемо банкрутами сьогодні, а переробники — завтра? При таких цінах ми вимушені будемо різати худобу, закривати виробництво. Але ж згодом це робитимуть і переробники. Бо не буде сировини. Тож треба разом думати, щоб обидві сторони були зацікавлені, щоб була рівновага”.

ПЕРЕРОБНИКІВ НЕ ВЛАШТОВУЄ ЯКІСТЬ МОЛОКА?

Керівники молокопереробних підприємств, зокрема директор ВАТ “Ічнянський завод молока та масла” Віктор Кияновський та директор ВАТ “Бобровицький молокозавод” Іван Довгопол стверджують, що знижувати закупівельні ціни їх змушують обставини — відсутність попиту про що говорять забиті склади, тенденція до зниження гуртових цін на світових молочних ринках, подорожчання газу та інші кризові явища.

Але головний аргумент переробників “за” таку низьку ціну для селянського молока — низька його якість. Дійсно, доля правди в цьому є. Але, як стверджує приватний підприємець з Семенівського району Олександр Жовтобрюх, який добився якості сировини аби підняти закупівельні ціни, справа просто в небажанні молокопереробних підприємств платити більше та втрачати надприбутки.

“Я збираю молоко в 6 населених пунктах, маю 200 здавачів, — розповідає підприємець-ентузіаст. — Як добився якості? Розпочав з охолодження — відремонтував холодильних. Потім придбав “Екомілк” для вимірювання параметрів сировини. З’ясувалось, що ранішнє молоко жирніше, краще за вечірнє. І здавачі почали робити на це ставку. Далі потрібно було навчитись збирати молоко не пізніше півтори години після доїння, як того вимагає ДСТУ. Добились і цього. А зрештою почали навіть фільтрувати молоко, від чого воно стало білим і красивим як сніг”.

На сьогоднішній день Олександр Жовтобрюх здає молоко, яке за якістю відповідає українському вищому сорту. Проте, йому платять, як і платили раніше — 1,35 грн. за літр (25 копійок підприємцю за послуги і 1,1 грн. за літр — селянам). На прохання підняти ціни власники молокозаводу відповіли — “Криза, грошей нема”.

ВИСНОВКИ: ОБ’ЄДНАННЯ ПРОТИ ЗМОВИ

На сьогоднішній день селяни є головними постачальниками молочної сировини молокопереробним підприємствам держави. В господарствах населення, в середньому, виробляється близько 74% всього українського молока, решта — в сільськогосподарських підприємствах. По Чернігівській області це відношення складає 71% та 29%.

Через порушення цінової рівноваги між виробниками та переробниками на селі набирає обертів процес вирізання худоби. Наприклад, протягом минулого року поголів’я корів в господарствах населення Чернігівщини зменшилось майже на 9 тисяч голів, а це близько 10 %. Якщо закупівельні ціни не збільшаться, а передумови для цього не проглядаються, то через декілька років у селян корів не буде зовсім.

І ми отримаємо не одну, а дві великі проблеми. Перша — відсутність сировини для переробки, друга — зубожіння села. І якщо першу ще якось можна вирішити через послідовне будівництво сучасних ферм і перенесення виробництва молока у великотоварний сектор, то другу навряд чи вдасться подолати.

В умовах, коли влада не має реальних важелів впливу на молочний ринок, окрім мізерних штрафів Антимонопольного комітету, єдиним виходом бачиться створення потужної селянської асоціації здавачів молока. Що окрім об’єднання можна протиставити монополісту? Асоціація могла б вести переговори від імені всіх виробників молока і домовлятись. У разі не находження спільної мови з переробниками асоціація б шукала виходи на переробників з інших областей, організовувала акції з призупинення постачання молока тощо.

Є думки, що паралельно можна створювати або на державні кошти, або на кошти тих же виробників молока невеликі переробні підприємства, які б стали альтернативою монополістам.

Звичайно, якби держава активніше долучилась до процесів встановлення рівноваги на ринку молочної сировини, то проблема могла б вирішитись значно швидше. Адже хіба потрібне розумній владі зубожіле та готове до протестів село?

“Аграрний тиждень. Україна”, фото автора