ПДВійні стандарти

– Чому, коли я ввожу товар в країну, то одразу плачу податок на додану вартість, а коли вивожу, то мушу місяцями марно чекати відшкодування, – керівник однієї з чернігівських фірм-експортерів не ховає емоцій.

Справді, сума неповернутого державою підприємцям ПДВ у минулому році сягнула 12 мільярдів гривень. У цьому році отримати відшкодування стало ще складніше.

«Криза» — говорять у владних кабінетах — «Нема грошей». Так в чому, насправді, корінь проблеми — в неефективності самого податку, нестачі коштів, чи в ставленні тих, хто його збирає?

Постановочні питання

Те, що нинішній рік за темпами відшкодування ПДВ експортерам буде набагато гіршим, ніж 2008-й стало зрозуміло ще на його початку. Тоді керівник уряду на одній з нарад заявила: податок на додану вартість своєчасно повертатиметься лише за умови, коли підприємства за рахунок його повернення гаситимуть борги із заробітної плати.

Іншим, негласним, аргументом на користь погіршення ситуації з поверненням ПДВ стала проблема наповнення бюджету. Через кризу внутрішнє виробництво впало, експорт зменшився — дійшло до того, що недоотримані бюджетом кошти просто запозичуються у Національного банку на умовах безпроцентного кредиту. Хто в такій ситуації прийме рішення віддати понад 36 мільярдів гривень, запланованих у Держбюджеті-2009 на повернення податку на додану вартість?

Взагалі, проблема відшкодування ПДВ в Україні виникла не сьогодні. І, навіть, не вчора. Вона накопичувалась роками. А відсутність прозорого та системного механізму повернення податку помножена на корумпованість його адміністрування просто робили цю проблему з кожним роком ще більш запущеною.

На сьогодні підприємці настільки не вірять в можливість паритетних відносин з державою, що іноді готові просто піти й забрати своє. Звичайно, не з гілкою оливи в руках.

Теорія та історія

Як трактують енциклопедії, податок на додану вартість є непрямим податком, яким обкладається внесок підприємства в ринкову вартість виробленого ним товару чи послуги. Вперше ПДВ був введений у Франції в кінці 50-х років XX століття.

Запровадження ПДВ було обумовлене необхідністю вдосконалення податку з обігу та податку з продаж, які були поширені до цього. Справді, податок на додану вартість, вважають експерти, дозволяє запобігти “податку на податок”, тобто багаторазовому оподаткуванню одних і тих же виробничих затрат під час продажу проміжних продуктів на довгому шляху від виробника до споживача. За правилами, після продажу товару чи послуги кінцевому споживачу ПДВ продавцю повертається.

На сьогодні податок на додану вартість стягується більше, ніж у 130 країнах світу, його розмір коливається від 5 до 28 відсотків. З розвинутих країн ПДВ відсутній в США та Австралії, де замість нього діє податок з продаж за ставкою від 2 до 11 відсотків.

В Україні ПДВ було введено 1992 року за ініціативою тодішнього міністра фінансів Віктора Пинзеника. Ставка – 20%.

До введення податку на додану вартість в країні діяв податок з обігу, який дорівнював 5%. Для держави цей податок є найбільшим джерелом поповнення бюджету. З майже 240 мільярдів гривень доходів Держбюджету-2009 надходження від ПДВ складатимуть 131,4 мільярди гривень.

Махінації з ПДВ

“Податок на додану вартість взагалі не потрібен, оскільки від нього ніхто не виграє — ні держава, ні, тим більше, підприємець, — вважає генеральний директор чернігівської фірми-експортера “Дедал” Петро Невойт. — Хіба що ті, хто займаються махінаціями”.

Справді, як свідчить багаторічний досвід, запровадження ПДВ в Україні відкрило широке поле для зловживань.

По-перше, з боку чиновників. Відсутність системи автоматичного відшкодування податку породжує корупцію: даси хабара — відшкодують швидше, не даси — чекай.

Існує багато схем, говорять очевидці, одна з них виглядає так. Фірма, яка очікує відшкодування, після переговорів з адміністраторами податку пише офіційний лист, що готова пожертвувати, скажімо, третину свого податкового кредиту якомусь фонду чи асоціації. Після цього до банку надходить платіжний документ від фірми на суму пожертви і лише потім здійснюється відшкодування.

По-друге, відшкодування ПДВ приваблює махінаторів. Вже, навіть, пересічні громадяни чули про так звані фірми-фантоми та конвертаційні центри, які створюються з метою заробітку на цьому податку.

Припустимо, знімається художній фільм в Одесі, а потім продається в Угорщину, скажімо, за 10 мільйонів гривень. І фірма-продавець в якості відшкодування отримує трохи менше 2-х мільйонів. Насправді ж, ніякий фільм не знімався, а після отримання ПДВ фірма-фантом зникає.

На думку керівника ТОВ “Дедал” рішенням вищенаведених проблем було б повернення до податку з обігу. Для того щоб бюджет отримав приблизно такі ж надходження, як і від ПДВ, ставка податку з обігу має дорівнюватись всього 1-2%.

Найбільше потерпають експортери

Але головний аргумент підприємців проти ПДВ — це неможливість своєчасно отримати відшкодування. Причому, тим, хто працює лише на внутрішньому ринку, ще нічого — вони повертають податок на додану вартість шляхом взаємозаліку (не доплачують державі інші податки на суму боргу з ПДВ).

А от експортерам реально важко. Вже пройшла половина 2009 року, а ТОВ “Дедал” ще не відшкодовано ПДВ за минулий рік. Більше півмільйону гривень з 2008 ріку держава винна чернігівському ВАТ “Будмаш”, ТОВ ПВКФ “Сяйво”. А один з найбільших виробників в Європі шпалерної продукції — ВАТ “Корюківська фабрика технічних паперів” взагалі через неповернення втрачає мільйонні суми. Таких підприємств на Чернігівщині десятки і, навіть, сотні, а в Україні — взагалі тисячі.

«Податок на додану вартість нам не відшкодовується вже більше року, хоча ми щомісяця здійснюємо експортні операції, — говорить директор чернігівської фірми “Джі-Ен-Ел” Людмила Логінова. — Ми робили запити в міські, обласні податкові органи і зараз змушені були звернутись до Державної податкової адміністрації України. Очікуємо відповідь.

Терези мають бути врівноваженими. Якщо я маю сплачувати податок на прибуток, то мене ніхто не питає, де я візьму гроші аби заплатити його в термін. А якщо не заплачу, то отримаю санкції. При цьому, штрафні санкції щодо держави за затримку повернення ПДВ були вилучені з відповідного закону. Мало того, що обігові кошти підприємств зависають в бюджеті на роки, ми ще повинні щоквартально платити з цих ще невідшкодованих сум податок на прибуток — 25%.

Думаю, з часом це може призвести до закриття багатьох підприємств-експортерів. В усякому разі, ми в своєму зверненні до ДПА України попередили, що всі 53 працівника нашого підприємства можуть бути звільнені у зв’язку зі складними фінансовими обставинами».

Замість епілогу

“Сьогодні в області є підприємства, які отримують відшкодування, є підприємства, які погано отримують відшкодування і є, які не отримують відшкодування зовсім” — говорить мій співрозмовник, який знає ситуацію з ПДВ не за чутками.

“А від чого це залежить?”— уточнюю інформацію.

Він невесело посміхається і продовжує: “Якщо за часів Кучми діяв хоча б не закон, а поняття, і ПДВ якось поверталось, то в останні роки розпочалось повне свавілля, хаос. І відшкодування залежить лише від домовленостей. До документів податкових органів, які підпорядковані уряду, не допускаються СБУ та прокуратура, котрі є сферою впливу президента. Тому поле для “діяльності” там велике. Я точно, знаю, що деякі великі місцеві підприємства ніколи не повернуть собі ПДВ, бо свого часу не домовились. Мені особисто податок на додану вартість повертають. Саме тому щось казати на цю тему для публікації вважаю некоректним”.

Зрозуміло, що після вищенаведених слів говорити про теоретичні аспекти вдосконалення ПДВ можна лише за умови повної і беззастережної зміни влади. І якщо таке станеться, то податок на додану вартість, який, на думку більшості експертів та підприємців, сам по собі є нормальним і економічно обґрунтованим, можна просто вдосконалити.

По-перше, необхідно ввести систему автоматичного відшкодування, в результаті якого заявник на повернення ПДВ отримував би відповідні кошти протягом місяця через казначейство (це унеможливить так званий “людський фактор”).

По-друге, запровадити касовий метод ведення податкового обліку, коли виплата ПДВ відбувається не за фактом відвантаження, а після сплати за товар, роботу чи послугу. Та паралельно ввести ПДВ-рахунки (це, за задумом, унеможливить махінації) По-третє, і це питання компромісу між державою і бізнесом, знизити на декілька відсотків ставку ПДВ (це зменшить тиск на підприємця).

Спроби реформувати вітчизняну систему оподаткування вже мали місце декілька років тому. Тоді вони не завершились успіхом через ті ж самі причини, що заважають відшкодовувати ПДВ сьогодні. Але напрацювання залишились. Чекають на кращі часи.

Ігор Кузьменко, «Сіверські партнери»