Сьогодні – Вознесіння Господнє

Після пасхальних подій учні Христові ще не цілком відчули все їх значення. Їм було досить знати, що «Господь живий», що Він воскрес. Вони повернулися з Єрусалима до Галилеї, і там Він не раз являвся їм: то на горі, то на березі озера.

Світлий мир зійшов у їхні душі, про майбутнє вони мало задумувались. Та і як могла цим простим рибалкам прийти в голову думка, що вони призначені для підкорення світу Христові!

Коли Ісус жив серед них, вони в усьому покладалися на Нього. Тепер Він знову з ними. Після випробувань настав час спокою.

Вони не знали, що земна путь Месії вже завершена, що віднині їм самим треба прокладати дорогу Добрій Новині.

Аж ось Він являєтся перед ними на одному з галилейських пагорбів. Усі падають навколішки, і в тиші лунає Його голос: «Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку» (Мф. 28:18-20).

А потім – знову Єрусалим. Єлеонська гора, де Ісус раніше любив бувати з учнями. Звідти видно святе місто, а за ним – неозорі простори світу, що жде апостолів...

Господь підняв руки і поблагословив їх. Осяйна хмара слави сховала Його.

Проте учні не відчули себе самотніми й покинутими. Віднині Спаситель буде з ними завжди. Коли Він благословив їх, то хмара відділила Його від них. Це хмара і тепер ще не зникла: ми не бачимо Христа очима своїми тілесними, але Він залишається тут, на землі. Він на землі – Він і на небі, Він Бог – Він і людина, Він у вічності – Він і з нами в нашому короткому житті. Ми можемо доторкнутися до Нього, можемо почути Його голос, бо Господь з нами.