Останнє оновлення: 10:00 п'ятниця, 23 лютого
Інтернет-конференція / Історія
Ви знаходитесь: Культура / Архітектура / Інтернет-конференція до 350-річчя Конотопської битви
Інтернет-конференція до 350-річчя Конотопської битви

Інтернет-конференція до 350-річчя Конотопської битви

На «Високому Валі» до 350-ї річниці Конотопської битви відбулася Інтернет-конференція з доктором історичних наук, професором, завідувачем Кафедри історії слов'ян Чернігівського державного педагогічного університету Сергієм Лепявко.

Є війни, які не закінчуються ніколи. Є битви, які тривають від століття до століття. Для українців такою битвою, яка переросла рівень історичної події, є Конотопська битва.

Століттями місцеві українофіли-шароварники культивували образ українця як скривдженної, ображеної та переляканої істоти. Століттями чужинецькі пропагандисти старанно виводили образ українця, як малокультурного, хуторянського салоїдного бидла.

Саме тому з пам`яті нації намагалися стерти спомин про Конотопську перемогу 1659 року.

* Інтернет-конференції на «Високому Валі» відбуваються щопонеділка в рамках спільного проекту Асоціації чернігівських медіа. Найцікавіші моменти конференцій висвітлюються у найближчому номері обласного тижневика «Сіверщина».

Сергій ЛЕПЯВКО: Вітаю читачів "Високого Валу", радий відповісти на поставлені запитання.

111: Господин профессор, что, по Вашему мнению, необходимо предпринять нашему государству чтобы его зауважали соседи? Каково место исторической науки в этом процессе?

Сергій ЛЕПЯВКО: Поважати самих себе. Сучасна українська історична наука багато робить для цього. У нас підрослопокоління прекрасних істориків, видаються фундаментальні праці. Однак належної популяризації цих знань немає.

Андрій Глухенький: Шановний Сергію Анатолійовичу !
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 207/2008 від 1 березня 2008р. "Про відзначення 350-річчя перемоги війська під проводом гетьмана України Івана Виговського у Конотопській битві" передбачає "забезпечення поглибленого вивчення у навчальних закладах подій, пов'язаних з Конотопською битвою".
Питання : яким чином студентська молодь буде поглиблено вивчати ці події у Чернігівському педуніверситеті ?

Сергій ЛЕПЯВКО: Я думаю, що існуюча програма з історії України дає для цього достатні можливості. Інша річ, чи скористаються цим всі викладачі. На жаль, також, нової літератури, яка вже є з цієї проблеми, у ВНЗ не вистачає. Зокрема, я маю на увазі книжки Андрія Бульвінського про цю битву.

Sirko: *** в Украине живут миллионы русских. Ну, и что теперь, им праздновать взятие Батурина? ***

Сергій ЛЕПЯВКО: Росіяни України є громадянами України. Мені здається, що абсолютна більшість з них налаштовані на підтримку миру і злагоди в нашій країні. Тому дражливе питання Батурина не слід переносити на сучасні стосунки росіян і українців в Україні.

Ryabko: В Росії живуть мільйони українців. Чи мають вони доступ до інформації про Конотопську битву окрім Інтернет-сайтів? Чому, на Вашу думку, посол Росії поїхав святкувати річницю Полтавської битви і не приїхав відзначити 350-річчя Конотопської? Чи запрошували? Чи буде Україна і Польща спільно відзначати наступного року на території Росії 400-річчя поразки московських сепаратистів і принесення присяги місцевими боярами законному царю Владиславу? Чи будуть Верховна Рада з польським Сеймом рекомендовати російській владі після цих святкувань визнати Мініна і Пожарського зрадниками законного царя Владислава і слов'янської єдності? Обов'язково з попутним виголошенням анафеми зазначеним особам :).

Сергій ЛЕПЯВКО: Це питання залишаю без відповіді, бо її дасть час.

Ok5: Шановний Професор! Можна сказати, що прорив з Конотопською битвою стався не тільки завдяки нашому Славним Пращурам і теперішньому президенту, - ім можна виставити за все відмінно, але недавно довелося передивитись виставку видатних Українців і Українському домі, це понад 2000 історичних постатей в усіх краях і країнах. Ви знаєте багато таких історичних подій і видатних людей, розкрийте хоч частину прихованих віками і ворогами фактів і почніть новий історичний період встановлення історичної Правди і справедливості.
З повагою, Олександр

Сергій ЛЕПЯВКО: Це питання безмежне. Розкриттям прихованих віками фактів і займаються сучасні історики. Однак, ця робота потребує багато часу.

Metallist: Уважаемый Сергей Анатольевич!
Скажите, а как Конотопская война связана с Черниговщиной? То, что Черниговский полк (весь или частично) воевал - это очевидно. Но из книг Зарубы я уловил, что при подготовке к войне с Московией имела место быть некая административная реформа - создавались новые сотни, Заруба даже упоминает Седневский полк. Не могли бы Вы пояснить этот вопрос?

Сергій ЛЕПЯВКО: Конотопська битва відбулася на території Сіверщини. Ніжинський і Чернігівський полки склали основу гарнізону Конотопу, який два місяці витримував облогу Конотопа. Керівником оборони був ніжинський полковник Григорій Гуляницький.
Щодо створення нових сотень - в ці десятиріччя цей процес був безперервним. Седнівського полку як сталої військової одиниці не існувало, але я довіряю Віктору Зарубі. Він один з кращих сучасних дослідників козаччини. Тому, думаю, що це міг бути тимчасовий підрозділ козацького війська.

чернігівець: Недавно по телевізору виступав англійський банкір, який сказав, що Британія готова виплатити вклад полковника Полуботка, це десь по 2 золотих на кожного живого Українця, але а нас немає документів, а москалі звісно що не українці. Як вирішити цю делему?

Сергій ЛЕПЯВКО: Я не чув про виступ англійського банкіра , але, можливо він виступав 1-го квітня. Ніяких документів про скарби Полуботка в Англії поки що не знайдено. Тому з вирішенням проблеми нашого збагачення цим способом доведеться почекати.

просто черніговець: Шановний Сергію Анатолійовичу !
На Валу, вже багато років стоїть закрита будівля козацької пори і з являються різні містичні статті. Може історичному факультету взяти її під своє піклування і відкрити все ж таки музей?

Сергій ЛЕПЯВКО: Можливо, Ви маєте на увазі будинок полкової канцелярії (він же - будинок Мазепи, він же - будинок Лизогуба). Це приміщення не закрите і не порожнє. У ньому знаходяться фонди історичного музею, де зберігаються тисячі цінних рукописів і експонатів.

Політик: Шановний Сергію Анатолійовичу! Конотопська битва продовжуєтся в счасний час...відсутня національна еліта,існують двійни стандарти в політиці,економіці,культурі,нема свододи слова,суспільство деградує.Чи не боляче Вам дивитися на ці прикри речі,а також як умирає держава?Якщо можете то детальніше.

Сергій ЛЕПЯВКО: Боляче. Нами править псевдоеліта, бо посттоталітарне суспільство не змогло провести повноцінної зміни еліт. Але щодо "вмирає держава" я іншої думки. Наша держава має типові проблеми, характерні для постколоніальних країн. І можливості для позитивного їх вирішення ще не вичерпані. Але для цього теж треба час. Можливо, ще років 15-20.

ще один чернігівець : Чи отримаємо ми золото Полуботка? Це дуже цікаве запитання. Приеднуюся до запитання. Хочу 2 золотих отримати. Фунтов стерлингов чи золотых гривнев?

Сергій ЛЕПЯВКО: Див. відповідь назапитання вище.

Oper: Незважаючи на війни, окупацію і голодомори нащі предки народжували дітей. Зараз ми нагодовані і отримали так звану незалежність. Але... Чи можете Ви як доктор історичних наук сказати, що змінилося з тих часів, що заважає нашим людям мати принаймні по двоє дітей?

Сергій ЛЕПЯВКО: Змінилася психологія, або, як прийнято зараз казати, ментальність. В багатьох країнах Заходу народжуваність різко зменшилася ще понад 50 років тому. І вони мають проблеми зі старінням населення, міграцією робочої сили сили з країн третього світу (а з 1990-х - і зі Сходу Європи).
Народжуваність в Україні вже повертається до показників 1970-1980-х рр., однак країну покинуло багато людей дітородного віку. Збільшенню народжуваності може допомогти економічна, соціальна і психологічна стабільність суспільства.

1207: Сергію Анатолійовичу ! З повагою до Вас як ІСТОРИКА, прохання, розповісти нашій громаді не політичний погляд, а історичне тлумачення і правдивість битви як такої,що була,а не так, як зараз перекручують. Бо читаючи видання теперішні, та коментарі, то ще не один із "шухевичів" звання Героя України вихватить. А міжнародній громаді потім і розповідай, що ми не козли. З повагою.Ваш колишній учень.

Сергій ЛЕПЯВКО: Ваше питання розпадається на кілька різних. Що стосується Конотопської битви, то хочу повторити, що сучасні українські, а разом з ними і польські історики, дають об"єктивну картину цих подій. Раджу знайти і почитати книгу Андрія Бульвінського "Конотопська битва 1659 року", а також праці Віктора Брехуненка, Віктора Горобця, Тетяни Таірової-Яковлєвої, Тараса Чухліба, Петра Кроля та ін.

Sirko: Товарищ профессор. Не была ли т.н. Конотопская битва Русско-Польской войной? Причём тут Украина? Что привело к тому, что в результате "Конотопской битвы": "Речь Посполитая возвращала России Смоленск, Черниговское воеводство, Стародубский повет, Северскую землю, а также признавала ***соединение с Россией Левобережной Украины" ? Га? И что толку в вашем Конотопе? Ну, победили, ну и что дальше? ***

Сергій ЛЕПЯВКО: Конотопська битва була не російсько-польською, а російсько-українською війною. На той час Іван Виговський був повноцінними правителем України. Це з одного боку. З іншого боку, я можу погодитися з автором запитання, що після Гадяцької унії Україна-Гетьманщина мала стати частиною Речі Посполитої. Однак польський Сейм не ратифікував цю унію, а наступні війни привели до поділу України між Річчю Посполитою і Московією. Погоджуюся я і з реплікою, що перемога в Конотопській битві не привела до перемоги у війнах за Україну.

Ryabko: Коли, на вашу думку, москалі почнуть ставитися до річниці Конотопської битви так само, як німці зараз ставляться до 9 Травня? Розкажіть про подробиці і наслідки Русько-Московської війни. Розкажіть про права Великого князівства Руського (України), закріплені у Гадяцькій угоді. Розкажіть про урізання поляками цих прав, про повстання проти поляків гетьмана Виговського і його героїчну загибель разом з І. Богуном.

Сергій ЛЕПЯВКО: Питання як на Інтернет-конференцію дуже обширне. Я думаю, що ставлення росіян до Конотопської битви і зараз досить спокійне, бо як писав попередній автор запитання, вони програли битву, але частково виграли війну.
Щодо Великого князівства Руського. В ідеалі його створення було найкращим з можливих на той час політичних проектів. Річ Посполита була федеративною державою, яка складалася з Польської Корони і Великого князівства Литовського. Велике князівство Руське мало стати третью складовою частиною Речі Посполитої і забезпечити політичні права українського (руського) народу. Однак польський сейм не ратифікував Гадяцьку угоду і Виговський втратив грунт під ногами. Не бажаючи брати участь у братовбивчій війні, він відмовився від булави. А в умовах козацької України це привело його до загибелі в березні 1664 року.
Схожа доля спіткала Івана Богуна, якому поляки не вірили і якого боялися як сильного лідера.

запитання2: На кого орієнтувався Богдан Хмельницький перед смертю у зовнішній політиці? Чи не вважають історики причиною смерті Хмельницького московську зраду у вигляді домовленностей з поляками, проти яких гетьман хотів розпочати нову війну?
Чи збереглися б, на ваш погляд, стосунки з Московією, якби Хмельницький гетьманував ще років 5?

Сергій ЛЕПЯВКО: Хмельницький орієнтувався на незалежність України. Віна балансував між різними державами з метою зберегти і зміцнити козацьку державу. Він мав стосунки зі Швецією, Семиграддям (Угорщиною), Османською імперією та ін.
Щодо Москви, то Хмельницький ніколи не виконував тих пунктів угоди з нею, які суперечили реальній незалежності. Очевидно, якби гетьман жив ще 5 років, він вів би себе так само.

запитання: Як називалися народи і державні утворення, які брали участь у Конотопській битві? Адже ніяких "русскіх" і ніякої "Росії" тоді не існувало. Навпаки - козаки, які називали себе русинами, ходили у 17 столітті походами на чужинську Москву, а Богдан Хмельницький укладав березневі статті зі "східним царем", який двома роками поспіль зрадив ці домовленності.

Сергій ЛЕПЯВКО: Дійсно, історичні назви наших народів в той час не співпадали з сучасними. Назва "Росія" остаточно утвердилась лише з початку 18 ст. До того цю країну називали "Московія", а її жителів - "московитами".
Назва "Русь" вживалася в Московії в титулатурі царів і патріархів і поступово поширювалася по країні.
В Україні давня самоназва населення "русини" вживалася і після поширення назв "Україна" і "українці".
В складі Речі Посполитої, аж до кінця 18 ст. Львів був центром Руського воєводства, а Іван Франко називав себе і русином, і українцем.

Сергій Соломаха: На фасаді нової школи у Конотопі є пам"ятна дошка на якій написано, що командувач обороною у 1659 році Конотопа Гуляницький був(по пам"яті) начебто наказним гетьманом Сіверським.
Як широко використовувався в часи в часи Гетьманщини термін Сіверщина ?
Що він тоді означав?
Чи не замало ми використовуємо назву Сівещина ?
Чому у Сеньківці щорічно відбуваються бучні комсомольські, а у Шестовиці варяжські тирла, а немає жодного Сіверянського етногафічного фестивалю ?
Чи не сором і вам, і нам, панове?
Сподіваюсь на відверту відповідь!

Сергій ЛЕПЯВКО: Титул "Сіверський гетьман" вживався у козацькому війську неодноразово. Наприклад, так згодом називав себе і чернігівський полковник Дем"ян Многогрішний. За своїми обов"язками це був наказний (тимчасовий) гетьман козацтва, яке діяло на Сіверщині.
Що стосується сучасного ставлення до назви "Сіверщина", то вона все ж не забута. А щодо фестивалів - я таку ідею підтримую, але її реалізація потребує патріотизму місцевої влади і (або) бізнесу, а також ентузіастів, яких одним соромом не народиш.

Українець: Пане, професоре, назвіть точну дату вирішального бою під Конотопом у 1659 році за григоріанським(тобто сучасним. справжнім сонячним) календарем?
Скільки будемо плутатися з датами в історичній літературі ?
Це якись маразм з цим московським фундаменталізмом щодо юліанського календаря?

Сергій ЛЕПЯВКО: Битва під Конотопом відбулась 8 липня 1659 року за новим стилем, або 28 червня за старим. Проблема з календарем пов"язана не лише з Москвою, а з православною церквою загалом. Коли в 16 ст. католики і протестанти перейшли на григоріанський календар, православні відмовилися це зробити. Понад те, навіть греко-католики залишилися при старому календарі. Звичайно, це породжує плутанину в історичних датах і незручності в повсякденному житті, якщо поряд живуть прихильники різних церков.

Serhiy: Російською мовою про Конотопську битву повідомляють так: "В Конотопской битве сражались русские с украинцами". Русь це держава попередниця сучасної України і за територією і за столицею. Отже "руський" це і є українець. Фальсифікація Російською імперією, а потім Радянським Союзом історії мала за мету переконати, що московити (росіяни) і є справжні руські, а українцям відвели принизливу назву "малороси". Нажаль їм це вдалось. Це призвело до того, що коли Україна здобула незалежність, то спроби в чомусь відмежуватьсь від Росії автоматично призводили до відмежування від руського. І почали шукати українські корені не в тому напрямі, вигадуючи часом безглузді теорії про нащадків міфічних атлантів та укрів. Я гадаю, що слід нарешті усвідомити свою належність до руських, і нехай росіяни шукають джерела свого походження. А про Конотопську битву казати, що там воювали московити з руськими чи москалі з русичами. А що Ви думаєте з цього приводу?

Сергій ЛЕПЯВКО: Про проблему історичних назв сучасних українців і росіян я вже сказав вище. А щодо коренів українців повністю погоджуюсь, адже давньоруська спадщина є одним з найбільших надбань нашого народу.

Metallist: Скептики Конотопского юбилея напирают на то, что татарского элемента было куда больше, чем собственно козаков, и именно татары внесли решающий вклад в победу под Конотопом. Вы можете сие развенчать?

Сергій ЛЕПЯВКО: В Конотопській битві брали участь:
з одного боку - козацьке військо Івана Виговського (понад 16 тисяч козаків, 3 тисячі поляків), татарське військо Мухамед-Гірея IV (понад 30 тисяч татар);
з іншого боку - московське військо (загалом під Конотопом до 80 тисяч, а безпосередньо у битві - можливо біля 30 тисяч, хоча точна чисельність невідома).
Таким чином, дійсно, татар в об"єднаному війську було більше. Однак, козацьке військо тих часів мало добре озброєння і підготовку, а татарська кіннота формувалась як загальне ополчення, і тому намагалася уникати відкритого бою.
Основний удар на початку битви прийняли козаки, а розгром противника був здійснений спільними зусиллями.

Сіверяни: У кожного з чернігівських науковців є свій бренд, яким він найбільше опікується, наприклад, пани-товариші Коваленки - Батурином і Шестовицею. Хто з чернігівських штатних науковців опікується Чернігово-Сіверщиною, як етнографічно-історичною територією ? Чи колись наші земляки побачить науково-популярне видання про сіверян, як загал, і їх історію? Чи про це напишуть у Брянську, Гомелі чи Москві?

Сергій ЛЕПЯВКО: Дійсно, відомий чернігівський археолог Володимир Коваленко здобув заслужену славу розкопками Батурина і Шестовиці.
Історією Чернігово-Сіверщини займаються багато чернігівських і ніжинських дослідників. Однак цікаво, найкращі книги з історії нашого краю написали киянка Олена Русина і професор з Острога Петро Кулаковський. Книга останнього "Чернігово-Сіверщина в складі Речі Посполитої (1618-1648 рр.)" є науковою працею міжнародного рівня. На жаль, місцеві вчені не радують фундаментальними дослідженнями.
Це зауваження я частково відношу і на свою адресу, хоча за науковим фахом я не спеціалізувався на місцевій історії.
Особисто я також нещодавно видав "Коротку історію Чернігова". На жаль, затримується видання моєї великої книги "Історія Чернігова", про існування тексту якої багато хто знає, але допомоги у публікації немає ні від кого.

читач: Ознайомившись із запитаннями і відповідями, виникає ще одне логічне запитання. Можливо, поляки пізніше втратили власну незалежність, бо через надмірний гонор не змогли прийняти умови Гадяцької угоди, зневаживши Україну і віддавши її на потурання Московії? Які уроки, на вашу думку, можуть винести українці, поляки і росіяни з цих подій? І чи виносять?

Сергій ЛЕПЯВКО: Дійсно, втрата Польщею незалежності прямо пов"язана з польською політикою щодо України.
Спочатку вона викликала війну козацтва проти Польщі. Потім Польща з сусідніми державами знищила Українську державу, але настільки виснажилась, що сама стала легкою здобиччю сусідів.
Сучасна польська еліта винесла з цього досвіду відповідні уроки і зараз підтримує незалежність України.

громадянин: Чого, на вашу думку, забракло в той час, щоб велике Руське князівство стало незалежною Україною? Чого бракує зараз? Чи не є теперішні часи повторенням тих часів? Дякую.

Сергій ЛЕПЯВКО: Не вистачило і не вистачає внутрішньої єдності і авторитетних лідерів, які здатні втілити в життя добрі задуми. Козацька Україна не встигла одержувати повноцінної політичної еліти, так само, не маємо ми її і в сучасній Україні.
Дякую всім учасникам конференції за цікаві запитання і інтерес до нашої історії.

Коментарі (7)

Шева | 2009-07-22 09:32

Sirko
Та ви сірко казкар.

Андрій Олійник | 2009-07-22 00:35

:) Буду знати. Дякую!

Sirko | 2009-07-21 23:37

=Ryabko: В Росії живуть мільйони українців. Чи мають вони доступ до інформації про Конотопську битву ...? Чому, на Вашу думку, посол Росії поїхав святкувати річницю Полтавської битви і не приїхав відзначити 350-річчя Конотопської? =
О Конотопской битве написано тыщи материалов и книг. Все всё знают. С советских времён. Всё всем доступно. Русско-Польскя война, в ходе которой произошла Конотопская битва закончилась ничем: проиграли и поляки, и русские и украинцы. Правобережье осталось польским. Левобережье - украинским (т.е. русским). Более всего пострадали именно украинцы (и польские и русские), которых вырезАли польские украинцы Выговского (в Полтаве), поляки, татары и московиты. Вывод: ***.
 О Русском После. В принципе, нынешние московиты могут праздновать эту битву тоже - но не как битву, а как элемент войны в которой Московия смогла удержать за собой свои исконные земли: Смоленск, Сиверщину и пр. Ну, если быть фантазёрами, то Москва одержала победу в этой битве: войско потеряла, а територию выиграла. То же и с польской стороны: остались при своём (Правобережье).
Что до украинцев, то я не знаю, что они получили после Конотопской битвы. Вырезали сами себя в очереднлй раз.

Редактор новин | 2009-07-21 18:10

Андрій Олійник
Анонсували майже за тиждень.

Андрій Олійник | 2009-07-21 18:08

Доброго вечора! Прикро, що Ви не робите анонси таких шалено знакових подій заздалегідь. Бо ж було пару доречних питань до Пана Професора. Дуже шкода...

Люба П. | 2009-07-21 10:37

Браво, пане Сергію! Спасибі.

Metallist | 2009-07-20 21:06

Спасибо господину профессору за ответы на вопросы.
Очень интересный и толковый ученый. Он не всегда на слуху, но послушать его всегда весьма интересно и познавательно.
Жаль только, что ответы краткие. Оно хоть и признак таланта, но Сергея Анатольевича я бы еще послушал...
В общем, спасибо персонально Сергею Анатольевичу, и отдельное спасибо Высокому Валу, что находит интересных собеседников.
закрити

Додати коментар:


Фотоновини

  Як прибирають у Лейпцигу

SVOBODA.FM